Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 82
Джон Гришэм
Брюс, поза сумнівом, вмів причаровувати, проте не сказав і не зробив нічого, що нагадувало б залицяння — утім, Мерсер такого й не очікувала, адже просто поруч із ними весь час була його люба дружина. Якщо вірити чуткам, на любовному фронті Брюс Кейбл умів домагатися перемоги не тільки стрімким натиском, але й тривалою облогою.
Упродовж вечері Мерсер кілька разів поглядала на Кобба, Емі й навіть Майру і питала себе, чи знають ті що-небудь про темний бік життя Брюса. Для стороннього спостерігача він був лише власником однієї з найкращих книгарень країни, але це не заважало йому водночас під надійним прикриттям торгувати краденими цінностями. Книжковий магазин був успішним і приносив великі прибутки. Брюсовому життю можна було лише позаздрити: прегарна дружина (чи супутниця?), чудова репутація, історичний особняк у мальовничому містечку. Невже він справді був готовий ризикувати потрапити у в’язницю за торгівлю краденими рукописами?
Чи підозрював він, що на його слід натрапила команда професійних слідчих? І що ФБР теж не дрімає? Чи припускав, що вже за кілька місяців може на багато років опинитися за ґратами?
Ні, це здавалося неймовірним.
Чи підозрював він Мерсер? Ні. А з цього випливає очевидне питання: що робити далі? Елейн не раз казала їй, що діяти треба без поспіху. Нехай Брюс сам наблизиться до Мерсер і дасть їй проникнути у своє життя.
На словах усе було дуже просто.
VI
У понеділок, у День пам’яті, Мерсер прокинулася пізно, пропустивши ще один схід сонця. Наливши собі кави, вона пішла на пляж, де через свято було більше народу, ніж зазвичай, проте натовпу не було. Після довгої прогулянки вона повернулася в котедж, налила ще кави й улаштувалася за маленьким столиком для сніданку біля вікна, з якого було видно океан. Відкривши ноутбук, Мерсер поглянула на порожній екран і майже насилу надрукувала: «розділ 1».
Письменників загалом можна поділити на дві категорії: тих, хто ретельно продумує сюжет роману й знає, чим він скінчиться, ще до того, як починає писати, і тих, хто, навпаки, продумує якомога менше, вважаючи, що варто лише створити персонажа — і він сам неодмінно «зробить» щось цікаве. Старий роман Мерсер, який мучив її останні п’ять років і який вона щойно відкинула, був продуктом другого підходу. За п’ять років нічого цікавого з персонажами так і не відбулося, і її саму вже від них нудило. Вона вирішила відкласти його, нехай собі лежить: зрештою, до нього завжди можна буде повернутися. Написавши короткий виклад першого розділу свого нового роману, Мерсер взялася до другого.
До опівдня вона з чималими зусиллями склала резюме перших п’яти розділів і геть утомилася.
VII
На Мейн-стрит автівки рухалися повільно, а на тротуарах роїлися туристи, що з’їхалися в місто на святкові вихідні. Припаркувавшись у провулку, Мерсер попрямувала до книгарні. Їй удалося піднятися в перекусну нагорі, не зустрівши Брюса, і вона придбала там сандвіч і переглянула свіжі
