Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 136

— А скільки дайкірі ми випили?

Бармен подумав секунду й відповів англійською:

— Ви чотири, а татко Гем — сім.

— Ви випили сім дайкірі?— перепитав Готчнер у Ернеста, не повіривши своїм вухам.

Той розсміявся, і місцеві теж:

— Сім — то дурниця, друже. Тутешній рекорд — шістнадцять, і встановив його, звісно, я. А потім пішки дістався додому.

Мерсер почувалася так, ніби допивала шістнадцятий.

— Я пам’ятаю, що читав «Татка», коли працював в експедиції видавництва «Рендом-Хауз»,— вставив Морт. Наївшись тако, він знов запалив сигару.— А в тебе є перше видання «Татка», Брюсе?

— Навіть два: одне у відмінному стані, інше — в такому собі. Нині їх рідко де зустрінеш.

— А були за останній час якісь цікаві поповнення вашої колекції?— поцікавилась Фібі.

«Крім украдених із Принстона рукописів Фіцджеральда», — подумала Мерсер, але ні за що такого не бовкнула б, хай там якою п’яною була. Її повіки наливалися свинцем.

— Та ніби ні,— відповів Брюс.— От нещодавно придбав екземпляр «Засудженого» Джеймса Лі Берка.

Щоб останнє слово залишилося за ним, Морт — а за всю історію нью-йоркського видавничого бізнесу не було, певно, нікого, хто обійшов би його за кількістю історій із випивкою, які він спостерігав особисто чи знав з надійних джерел,— взявся довго й красномовно розповідати про бійку, яка розпалилася в його квартирі о другій годині ночі, коли Норман Мейлер, побачивши, що скінчився ром, став кидати порожніми пляшками в Джорджа Плімптона. Історія була настільки дивовижна, що в неї важко було повірити,— а Морт був досвідченим оповідачем, яких іще пошукати.

Мерсер піймала себе на тому, що починає клювати носом. Останнім звуком, який вона запам’ятала, було дзижчання блендера, який збивав нову порцію коктейлю.

VIII

Мерсер прокинулася в незнайомому ліжку в круглій кімнаті й кілька секунд боялася поворухнутися, бо будь-який рух відгукувався болем у голові. Очі запекли, тому вона їх заплющила. У роті й горлі геть пересохло, а бурчання в животі попереджало, що далі може стати ще гірше. Ну що ж, це похмілля. Таке з нею вже траплялося, і від цього не помреш — прожити майбутній день буде непросто, але що тепер поробиш? Ніхто не змушував її пити так багато. За все треба платити. Як каже давнє університетське прислів’я: «Щоб бути дурнем, треба мати міцне здоров’я».

На ліжку був високий м’який матрац із кількома шарами вишуканої білизни, і Мерсер почувалася так, ніби лежить на хмарі. Тут явно відчувалася рука Ноель. Коли на Мерсер несподівано звалилися гроші, вона не втрималася й купила красиву спідню білизну, і думка про те, що зараз ця білизна була на ній, трохи полегшувала жахливу мить. Мерсер сподівалася, що Брюс оцінив цей нюанс. Вона знову розплющила очі, кілька разів моргнула і, зумівши сфокусувати погляд, побачила, що її шорти й блузка були акуратно складені на сусідньому стільці— у такий спосіб Брюс, вочевидь, прагнув запевнити її, що роздягання було цивілізованим, без жодних пристрасних зривань одягу на півдорозі до ліжка. Знову заплющивши очі, вона глибше поринула в простирадла.