Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 138

Другий варіант полягав у тому, щоб діяти за планом Брюса, а отже, зрештою опинитися в ліжку з ним. Мерсер це видавалося вже неминучим.

Наливши ще води, вона вилізла з ліжка, потягнулася, глибоко позіхнула, і їй одразу стало краще. Нудота пройшла. Мерсер попрямувала у ванну кімнату, включила воду й знайшла піну для ванни. Цифровий годинник на туалетному столику показував 08:20. Попри своє закономірне нездужання вона проспала майже десять годин.

Звісно, Брюс просто не міг не зайти її провідати й подивитися, як удалася ванна з піною. Він досі був у халаті й поставив ще одну пляшку мінералки біля ванни.

— Ну як ти? — запитав він.

— Значно краще,— відповіла Мерсер.

Піна здебільшого приховувала її наготу, але не зовсім. Окинувши її довгим схвальним поглядом, Брюс посміхнувся:

— Щось іще треба?

— Ні, все гаразд.

— Я готую сніданок. Не поспішай.

Із цими словами він пішов.

IX

Проніжившись у ванні цілу годину, Мерсер вилізла й витерлася. На дверях висів банний халат підхожого розміру, і вона його одягла. У ящику знайшлася ціла купа нових зубних щіток. Діставши одну з них, вона почистила зуби, і їй стало набагато краще. Потім вона взяла зі стільця свою спідню білизну й побачила поруч із шортами й блузкою власну сумку. Мерсер дістала звідти айпад і, підбивши подушки, залізла в ліжко, де влаштувала собі затишне гніздечко й знову опинилася на хмарі.

Вона читала, коли за дверима почулися якісь звуки і в спальню увійшов Брюс із тацею для сніданку, яку поставив на ліжко біля Мерсер.

— Бекон, омлет, мафіни з джемом, міцна кава і як бонус — коктейль «Мімоза».

— Не думаю, що мені зараз показане спиртне,— засумнівалася вона. Їжа виглядала й пахла дуже апетитно.

— Це еліксир від похмілля. Точно допоможе.

Брюс вийшов й одразу ж повернувся з тацею для себе, яку поставив поруч із її, й сів на ліжко. На них були однакові халати. Піднявши свій фужер, він промовив:

— Будьмо!

Зробивши по ковтку, вони взялися до їжі.

— То ось яка вона — горезвісна «письменницька кімната», — зауважила Мерсер.

— Ти про неї чула?

— Авжеж: у цю пастку потрапили безліч бідних дівчат.

— І всі вони самі дуже цього прагнули.

— То це правда — ти приводиш сюди жінок, а Ноель — чоловіків?

— Авжеж. А хто тобі про це розповів?

— Відколи письменники вміють зберігати секрети?

Брюс розсміявся й сунув у рот скибочку бекону. Після двох ковтків коктейлю в голові Мерсер знову задзвеніло, та й залишки вчорашнього рому, змішавшись із свіжим шампанським, також давали про себе знати. На щастя, тривалий відпочинок у ванній заспокоїв її шлунок, та і їжа була дуже смачна. Позирнувши на довгу вигнуту стіну, суцільно від підлоги до стелі заставлену книжковими полицями, вона поцікавилася: