Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 119

Стелажі були виготовлені з товстих металевих листів і мали скляні дверцята, крізь які можна було побачити корінці книг. Кожен стелаж мав шість полиць, нижня з яких розташовувалася десь за шістдесят сантиметрів від підлоги, а верхня — сантиметрів на десять вище голови Мерсер — отже, десь метр вісімдесят заввишки,— припустила Мерсер, і Рік із Ґремом погодилися б із нею.

— То де тут Тессині книги?— поцікавилася вона.

Брюс підійшов до задньої стінки, вставив ключ у вузьку бічну панель поруч із полицями й повернув його. Щось клацнуло, і скляні дверцята всіх шести полиць відімкнулися. Брюс відчинив дверцята другої полиці зверху.

— Ось вони,— відповів він, дістаючи екземпляри «Засудженого» й «Кривавого меридіана»,— у своїй новій безпечній і затишній домівці.

— Тут справді дуже безпечно,— погодилася Мерсер.— Брюсе, я просто вражена. Скільки тут усього книг?

— Кількасот, але не всі з них належать мені,— Брюс показав на стіну біля дверей і пояснив:— Там книги, які я зберігаю на прохання клієнтів і друзів. Деякі тут — на такій собі консигнації. У мене є клієнт, який зараз у процесі розлучення, і тут сховано його книги. Імовірно, що я отримаю повістку і мене викличуть до суду,— і то буде не перший такий випадок. Проте я завжди готовий збрехати, щоб захистити свого клієнта.

— А це що?— спитала вона, вказуючи на високу громіздку шафу в кутку.

— Це сейф, у якому я зберігаю найцінніше.

Брюс став набирати код на вбудованій панелі, і Мерсер одразу ж чемно відвернулася. Невдовзі замок клацнув, і Брюс відчинив масивні дверцята. Верхню й середню частину сейфа займали три полиці, заставлені книжками, які збоку були схожі на муляжі. Назви деяких із них було витиснено золотом. Брюс обережно дістав із середньої полиці одну книгу й запитав:

— Знаєте, що таке «мушля»?

— Ні.

— Це отакий захисний футляр, виготовлений спеціально для кожної книги. Звісно, що книги мають різний розмір, тому й футляри відрізняються. Ходім он туди.

Вони підійшли до маленького столика в центрі кімнати. Брюс поклав на нього «мушлю» і, відкривши її, обережно дістав книгу. На її суперобкладинці була прозора ламінована плівка.

— Це мій перший примірник «Ловця в житі». Він дістався мені в спадок від батька двадцять років тому.

— То у вас два примірники?

— Чотири,— він розгорнув книгу й указав на трохи знебарвлене місце на форзаці.— Тут трохи зблякло, і на обкладинці є кілька маленьких дефектів, але загалом — майже відмінний стан.

Залишивши книгу й футляр на столі, Брюс знов підійшов до сейфа. Мерсер обернулася в його бік, аби Рік із Ґремом мали можливість як слід розглянути сейф спереду. У його нижній частині, під полицями з рідкісними книгами, були чотири висувні ящики, усі щільно закриті.

Якщо рукописи дійсно в Брюса, то вони мають бути саме тут, вирішила Мерсер.

Брюс поклав на стіл іще один футляр і сказав:

— Це четвертий мій екземпляр, і єдиний з чотирьох, підписаний самим Селінджером,— він розкрив футляр, дістав книгу й розгорнув її на титульній сторінці.— Тут нема ні присвяти, ні дати, а лише його автограф, який, як я вже казав, є великою рідкістю. Він просто відмовлявся підписувати свої книги. У нього справді були не всі дома, чи не так?