Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 98

Тетяна Ковтун

— А що, мабуть, такого ви ще не бачили? — звернувся він до Фірсова через весь стіл і підморгнув.

— Дякую, дуже гарний стіл. Ми будемо їсти свої бутерброди, — відповів той.

— Та не соромтеся, беріть, чого душа забажає. Тут найкращий коньяк, горілка, марочні вина.

Господар аж пашів гостинністю. Його змокрілий чубчик вже зовсім втратив форму і прилип до лоба.

— Ми непитущі, — відказав Григорій.

— Та невже? Уперше бачу! Але ж за іменинника треба випити чарку, — наполягав господар.

Каміла мовчки відвернулася. Крамар:

— У мене всі п’ють!

— Едику, дай їм спокій! — уперше відтоді, як сіла за стіл, озвалася дружина.

— А ти мовчи, стерво! Мало отримала?

Фірсов був змушений знову втрутитись у сварку.

— Захищаєш? — гримнув на нього Крамар, але дозволив дружині залишити банкетний зал неушкодженою.

— Слухайте всі! — вигукнув він. — Оце перед вами тут сидить Божий чоловік. Прошу не ображати. Хай собі робить, що хоче.

Учасники банкету заворушились і розслабилися. Задзеленчали келихи, над столами попливли запахи гарячого, красиві пірамідки якого розворушили виделками. Сусід зліва пошепки пояснив Грицькові, що Крамар контролює ресторанну мережу та гральний бізнес цілого півострова. За столами сиділи близько сімдесяти запрошених, різні люди, від дрібних підприємців до урядових чиновників. Приходити у фраках і вечірніх сукнях у таку спеку було не обов’язково, проте більшість гостей постаралася це зробити. Деякі обличчя насторожили Фірсова. Він крадькома поглядав на декількох чоловіків з підкреслено спортивною статурою, напруженими обличчя і татуюванням на м’язистих руках. Ці взагалі мовчали, тільки часом прикладалися до келихів з мінералкою.

Один із гостей завів розмову про безпеку бізнесу. Згадали про рекет. Виявилося чимало охочих поговорити на цю тему. Той самий гість дорікнув господареві: мовляв, розцінки в гральному бізнесі зависокі. Далі якийсь розумник в окулярах бовкнув про багатомільйонний обіг цього ринку. Ще хтось припустив, що саме такими сумами й обчислюються статки іменинника.

Крамар набундючився, мабуть, почувши це. Поміж гостей ніби з сухим тріском проскочив електричний розряд. Запала тиша.

— Нікого не випускати, — розпорядився ювіляр.

Ніхто не заперечував. Усі щосили вдавали, ніби нічого не сталося, старанно причащаючись до наїдків.

— Божий чоловіче, а що Біблія каже про багатство і владу? — стріпонувся раптом хазяїн, неначе тверезіючи.

— Влада від Бога, — сказав Фірсов.

— А багатство?

Подорожній мовчав.

— Атож, церква золото лю-убить! — розреготався Крамар. — А хочеш, я тобі покажу, що таке влада і багатство?

Він пересів на табуретку, що стояла попід стіною поряд, струсив з себе черевики і розігнув коліна. До хазяїна вмить підскочив котрийсь з його лакеїв і взув його у домашні капці. Крамар дістав сигарету — йому догідливо піднесли запальничку.

Бліда Каміла стиснула Грицькові руку:

— Ходімо звідси…

— Ви куди зібралися? — лагідно зупинив їх охоронець, вловлюючи ледь помітну спробу підвестись. — Хазяїн сказав сидіти!