Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 27

Але Женя вже виявився вдома. Кружляючи кімнатою перед дідом, він тримав, як орден, розгорнутий номер газети із ще відчутним запахом друкарської фарби.

— Мамо, тут моє перше інтерв’ю! — син сяяв від гордощів.

Цікаво, з яких спонукань Чорнята здійснив цей напіврекламний трюк. Таке інтерв'ю — не подвиг, чого він хоче від Женьки? — думала Надія Миколаївна, скидаючи промокле взуття. А потім з посмішкою пригорнула свого найріднішого колегу:

— Вітаю, любий, ти ростеш на очах! — глянула на великий парадний портрет депутата на першій шпальті: — Ну що, Шевченко задоволений?

— Коли я йому зателефонував, він сказав, що вже рано-вранці сам купив газету в кіоску і дуже вдячний мені!

— Охолонь, — мати жартівливо струсонула свого малого кулачком у плече. — Думаєш, він тебе впізнає десь у кулуарах Верховної Ради?

— Ще й як впізнає! — Євген нетямився від захвату.

– І не сподівайся. Навіть якщо вам ніде буде розминутися, вітайся з ним лише тоді, коли дасть зрозуміти, що говоритиме з тобою.

— Ти щось не в гуморі сьогодні, ма!

Їй стало шкода, що ось так взяла і здуру зіпсувала дитині свято. І все одно хтось лихий смикав і смикав за язика.

— Хай краще я тобі трохи раніше скажу, що добре знаю, потім менше буде розчарувань. У можновладців стосунки із журналістами, як із повіями — уночі в захваті, а вранці вже незнайомі.

— Отакої! — не втримав Микола Петрович, який в окулярах порпався на полицях старої книжкової шафи. — Зовсім розстроїла хлопця.

Надія рішуче поставила сумку на стіл і задерикувато глянула на обох по черзі.

— А це щоб не захоплювався професією безтямно, а підходив тверезо. Привабливого в ній багато, а водночас немало бруду. Ось ти, Женю, певно, плануєш займатися своєю економікою, досконало оволодіти матеріалом, робити класні матеріали, читачам очі відкривати на те, чого вони досі не знали… А насправді — редактор вивчає тебе на предмет того, скільки можна заробити на тобі, посилаючи тебе то туди, то сюди по так звані актуальні інтерв’ю напередодні виборчої кампанії. На кожному підприємстві є прибуткові і збиткові виробничі ділянки. Відділ економіки належить до прибуткових.

Євген слухав зі схрещеними на грудях руками.

— А збитковий відділ газети? — іронічно поцікавився він.

— Політика, любий мій. Те, куди ти рвешся, а тебе не беруть. Усі ризиковані публікації, в яких фігуруватиме опозиція, Чорнята «гаситиме» ситим патяканням грошовитих мішків незалежно від їхнього політичного забарвлення. Ось саме такі публікації ти й готуватимеш.

Під напруженими поглядами батька й сина вона пройшла до спальні, де з відчуттям огиди стягла з себе пропахлий сигаретним димом діловий костюм. А на столі вже парував чай і апетитно запахла смажена картопля. Чоловіки розставляли закуски. З’явилося шампанське. Надія вийшла до них у смугастому халаті.

— Затям собі, що зміна власника газети, — а тепер це ваш редактор, — означає зміну і кадрової політики, і системи оплати праці, і стосунків з профспілками. У цій грі рахунок буде на користь роботодавця. Ти все це на собі відчуєш. Єдине, від чого не можу тебе застерегти, — викривальні публікації, журналістські розслідування. Таких, як ти, не втримаєш на короткім повідку. Кажу це на той випадок, якщо Чорнята піде проти влади ва-банк. Хоча, не думаю, що він зважиться. У будь-якому разі, хоч би як не склалася твоя журналістська доля, прошу тебе, будь обережним!