Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 177

— Але ж це той самий фарс! — вигукнув Євген.

— Пасічник уже почав своїми указами скасовувати постанови й розпорядження уряду леді Ю. і, думаю, це лише початок, — сухо кинув Завадський.

— Хлопці! — почулося з сусідньої кімнати. — Хтось із вас хоче скуштувати мого пирога?

IV

Пиріг із кабака був золотавого кольору і солодкуватий на смак. Це не завадило його поєднувати з кручениками, фаршированими баклажанами й салатом. Невінчана, як і раніше, чудово куховарила — Євген це зауважив подумки з незрозумілим сумом. Завадський куштував стримано, ніби зовсім не голодний, проте Діна знала, що він цілий день просидів за комп’ютером в одному з парламентських комітетів, з пляшкою кефіру на столі.

До Ростислав, вигинаючи спинку, підійшов кіт Чига, якого передали Насті на тимчасове утримання — Завадські цими днями переїжджали до парламентського гуртожитку. Тут усі свої, подумав Чубенко і раптом відчув себе покинутим і самотнім. На кого не глянь — кожен має свою часточку родинного тепла, навіть кіт Чига, тільки Євген у цьому світі був неприкаяний і нікому не цікавий, хіба що трохи начальству…

Після розмови із Завадським Женя зрозумів, що йому необхідно змістити акценти в програмі. Справді, політична складова брала гору над усім у діяльності уряду на чолі з леді Ю. Такою була об’єктивна реальність — коаліція з Кабміном нагадували шкільну задачку про два резервуари, поєднані трубою: що куди перетікає, сказати складно. Лише від журналістського сумління залежало, нагадувати телеглядачам про неприємну правду чи не варто. Наприклад, про те, що за три роки перебування Пасічника на вищій державній посаді в країні не відбулося жодної економічної реформи. Щоправда, половину з цього періоду урядував його колишній суперник на президентських виборах…

«Нагорі» стверджували, що коли двоє таким чином поділили владу, це врятувало країну від громадянського протистояння. Але ж протистояння нікуди не поділося. «Холодна» парламентська війна з блокуванням трибун і зухвалим зривом мало не кожного засідання тривала. Внутрішня політика нагадувала розгойданий човен. Українські лідери триматися разом, тому він міг перекинутися щомиті. Зі зброєю напоготові по обидва боки стояли урядові команди — чинна і тіньова, опозиційна. Скинуть одну, прийде інша.

Євген не виключав, що парламентська «гойдалка» цілком може піднести на гребені хвилі, скажімо, того самого екс-міністра праці Сергія Марієва, і Пасічник, імовірно, не надто заперечував проти цього. Таке було б уже знаком цілковитої безвиході. Жодного очевидного позитиву в створенні «помаранчевої» команди не спостерігалось. Останнім часом леді Ю. дедалі частіше своєю маленькою рукою перекреслювала умови коаліційного договору. Скута одними ланцюгами, парламентська більшість ішла у фарватері цієї миловидої, владолюбної жінки. Прибічників Пасічника у «помаранчевій» фракції що не день меншало. Рейтинги всіх без винятку лідерів падали. Щоби зберегти бодай якісь шанси на майбутніх президентських виборах, леді Ю. намагалась зробити власні позиції більш безпечними за допомогою внесення змін до Конституції — адже парламентська більшість поки що була в її руках.