Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 176

Вона була у яскравій блузці й довгій спідниці, з розпущеним волоссям. У рожевих вушках виблискували півмісяці елегантних сережок.

Ростислав уже був тут — гортав книги у вітальні.

— Де ти зараз? — запитав він, тиснучи руку Чубенку.

— На телебаченні, в редакції економічних програм. Саме готую сюжет про друге пришестя леді Ю.

— Важкувато буде, — Завадський похитав головою. — Ця пані заявляє, нібито зробила висновки зі свого попереднього перебування на посаді прем’єра, але, думаю, їхнє протистояння з Пасічником тільки загострюватиметься.

— Я, власне, не збираюся заглиблюватися в політику. Просто хочу збагнути, з якою програмою прийшла цього разу леді Ю., — стримано мовив журналіст.

Женя подумав, що, відвідуючи будинок уряду мало не щодня, хоч-не-хоч намагатимешся дотримуватися нейтралітету. Так він розумів тепер мамині слова про «зважену позицію».

— Не зарікайся! Ти рано чи пізно таки виявишся втягнутим у політику, — з посмішкою досвідченого інтригана кинув Ростислав.

Він повернув книги на полицю і зручно вмостився у шкіряному кріслі навпроти Чубенка. Це означало: Завадський готовий висловити все, що думає про нинішню урядову політику.

— У леді Ю. немає ніякої програми. Те, що вона робить, — сущий популізм, розрахунок на наступні президентські вибори. Єдина серйозна людина, яка має програму економічних реформ, — це Пасічник. Але він кепський політик, його підімнуть і витіснять на узбіччя. Можливо, назавжди, — тоном судді виголосив Ростислав.

Євгену стало незатишно. Як уже достатньо досвідчений журналіст, Женя не міг не відчувати, що в словах Завадського чимало правди. Чубенко давно второпав, що таке український політикум, а ще гіршої думки він був про осіб, які вважали себе причетними до ринку експертних послуг. Чимдалі стверджувався в думці, що цей ринок живе сам для себе, існуючи як мистецтво заради мистецтва. Квітучий ринок міфів і банальної брехні розростається до цілої імперії — від піар-агентств і громадських організацій під гучною назвою інститутів до редакцій газет та журналів, студій радіо і телебачення. Уся ця армада націлена на те, щоб якомога швидше просунути до владного керма свого замовника — чи то народного депутата, чи то голову якоїсь партії, чи то амбітного діяча при портфелі.

— Знаєш, — зітхнув Євген, — мені здається, що Пасічник давно перетворився на символ і як лідер втратив свою особисту енергетику тому, що вона розчинилася в нації.

— Це поезія. Депресивна романтика. А я пропоную реально поглянути на речі. Кажу тобі, Пасічник залишиться без своєї парламентської фракції. Таке може трапитись уже незабаром. Коаліційна більшість ось-ось розвалиться, тримається вона виключно на інтригах. Це вже стає очевидним і подекуди просто нагадує фарс. Ти, певно, звернув увагу, що в інтернеті з’явилася дотепна гра під назвою «Верховна Рада України». У ній основне питання — «Вгадай, що буде інструментом шантажу наступного тижня». Ось тобі покажчик — політична карта столиці. Із «помаранчевих» у Київській міській раді не залишилося нікого, крім фракції, названої ім’я леді Ю. Вона домоглася через парламент дострокових виборів київського мера і міськради. Не виключаю, що прем’єрці вдасться збільшити свою фракцію у столичній раді, але свого голову їй там не провести. Побачиш, мер залишиться той самий і його підтримуватиме Пасічник. Робитиме він це, головним чином, суто за принципом: «Ворог мого ворога — мій друг».