Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 106

— Але, скажу я вам, зміна політичного режиму ще не є запорукою успішних реформ, — правив своє Бусейко.

— Ти кажеш — «економічні реформи». А я кажу — «соціальні стандарти», — не вгавав чубатий поет.

— Отож бо, — наче чекав на такий опір Антон. — Відбулося первісне нагромадження капіталу? Відбулося. Тепер час для буржуазно-демократичної революції. Це вже трошки інше. Такий етап пов’язаний із формуванням інститутів громадянського суспільства. Виникнуть ці інститути — буде взято під контроль діяльність і держави, й олігархів. Як наслідок, виникне соціально орієнтована ринкова економіка. Зараз наявні тенденції до подальшої демократизації.

Запала тиша. Чути було, як Богдан гортає газетні сторінки.

— Мабуть, академік, окрім іншого, говорить про новий формат відносин України з Росією? — поцікавився у нього Борис.

– Є й таке. Анатолій Ґедзь висловлюється на користь стосунків із країнами так званого Єдиного економічного простору. Стверджує, що саме з ними ми торгуємо товаром, що має високу додану вартість. Тому, за його словами, мусимо наполягати на створенні зони вільної торгівлі в межах ЄЕПу.

— «Єепнутий» ваш академік! — засміявся Бусейко. — І таких мастодонтів пострадянської епохи ще рекламує на своїх сторінках «Моя Україна»! Я був кращої думки про цю газету.

Шевченко багатозначно хмикнув, але від коментарів утримався. Більш відомого доктора економічних наук зі світовим ім’ям в Україні не було. Принаймні так вважав сам Пасічник, який поділився з Борисом своїм планом: у разі свого обрання на посаду Президента ввести Ґедзя до ради Національного банку.

— Навіщо взагалі було питати думки цього академіка? — обурювався Антон. — Хіба я не знаю, що Україна впродовж останніх п’яти років мала високі темпи приросту внутрішнього валового продукту? Але чомусь нашим високочолим академікам забракло клепки підказати суспільству, як найліпше розподілити прибутки, отримані внаслідок цього зростання.

— Знову якась рожева маячня… — пробурмотів Арсен.

— Ні, не рожева, — заперечив Бусейко. — Ти, сподіваюся, чув про шведський соціалізм? Так от, щоби наше суспільство не залишилося настільки розшарованим, як зараз, потрібні зусилля з боку держави. Сьогодні маємо разючу диференціацію за рівнем доходів і майновим станом. Різниця в більш ніж двадцять п’ять разів! Це тоді як в країнах Європи вважається «ідеальним» стан, за якого розрив не є десятикратним. А рівень оплати праці? Українці здогадуються: присвоєння додаткової вартості відбувається непропорційно, тому й зменшується продуктивність. У наших людей зарплата становить лише сім відсотків від собівартості виробленої ними продукції, тоді як у світі сягає п’ятдесяти. Ось про що треба говорити на мітингах. А найлегше кричати: «Кучма — геть!», виголошувати красиві гасла про свободу й обіцяти: «Бандитам — тюрми!».