Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 102

III

Минулого тижня до Бориса Шевченка звернувся представник державного підприємства Укркосмос. Свої тези щодо забезпечення інформаційної безпеки в країні цей фахівець виклав на папері й передав їх помічницею народного депутата Настею Невінчаною. Васне, з такими питаннями слід було б звертатися до іншого парламентського комітету. Але, за словами фахівця з Укркосмосу, глибину проблеми здатен осягнути саме власник Сьомого каналу.

Головний конструктор супутникової розподільчої мережі інформаційного забезпечення Іван Гриб запросив Шевченка відвідати підприємство. Врешті-решт, вони зустрілися.

Гість разом із головним конструктором піднялися в телепорт.

— Національна телекомпанія має прямий канал зв’язку з центральною передавальною супутниковою станцією. Сигнал приймають майже в усіх областях України та за кордоном. Звідси, з цієї студії, де ми зараз перебуваємо, в разі потреби, можна вести прямі телепередачі, — сказав генеральний конструктор.

Вони стояли посеред командного пункту майбутніх інформаційних війн.

– І цей сигнал прийматиме цілий світ? — перепитав Шевченко.

— Звісно!

Бориса пройняло холодком. На якусь мить здалося, ніби перед ним промайнула лиховісна тінь, як у фантастичному фільмі, де найбільші злочинці володіють таємним способом керування людською свідомістю за допомогою надсучасних космічних технологій.

— А в яких випадках передбачається трансляція безпосередньо з цієї студії? — тим часом спокійно поцікавився він.

— Ну, скажімо, в разі якщо виникне загроза національній безпеці. Система може розповсюджувати, крім іншого, сигнали оповіщення цивільної оборони, телетекст, інформацію навігаційного поля України і багато чого ще.

— Отже, якщо комусь забагнеться захопити банки й вокзали, в сьогоднішніх умовах йому замість пошти чи телеграфу достатньо буде окопатися в телепорті Укркосмосу? Користуючись цією технікою, він може оголосити світові про зміну режиму в країні або й навіть узяти в заручники уряд і звідси оприлюднити суму викупу?

— Теоретично так, — головний конструктор засміявся. — У вас багата уява!

Після цих відвідин Шевченко збагнув кілька принципових особливостей і парадоксів українського інформаційного простору. В ньому було стільки безладу! Почати хоча б з того. Що будь-хто міг за бажання потрапити неа територію отакого режимного об’єкта. А втім, сама тільки фізична присутність на ньому в наш час комп’ютерних технологій — ніщо. Як кажуть, стявши голову, за волоссям не плачуть. Космічну частину роботи телепорту забезпечував російський супутник, який «висів» над екватором за сорок тисяч кілометрів звідси. Дивно, але в Україні роками не могли вирішити проблему зі створення власного, національного супутника. І це в космічній державі, де президент свого часу очолював унікальне виробниче об’єднання, яке виготовляло не менш складну техніку! Через відсутність українського космічного апарата до послуг закордонних супутникових операторів були вимушені вдаватися й державні структури, ті ж таки телерадіокомпанії, ба навіть митна служба й прикордонники. Інформаційна безпека держави при цьому нагадувала розкритий кошик при дорозі — хто не пройде повз, то зазирне.