Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 39

- Зачекай, Мар╕, - мовив Олег, - а як же тво╓ т╕ло? Для нас синтез т╕ла в колб╕ - це поки ще недосяжна мр╕я, оск╕льки людське т╕ло склада╓ться з тр╕льйон╕в кл╕тин, а кожна кл╕тина - це складна х╕м╕чна фабрика, в як╕й вза╓мод╕ють м╕льйони х╕м╕чних сполук.

- Мо╓ т╕ло - це не ваше складне т╕ло, це просто коп╕я його молекул, як╕ утримуються вс╕ разом енерго╕нформац╕йним коконом. Св╕дом╕сть людини народжу╓ться в мозку. Моя -циркулю╓ в енерго╕нформац╕йному пол╕. Тому, якщо руйнувати мо╓ т╕ло, для мене н╕чого страшного не в╕дбува╓ться, просто енерго╕нформац╕йне поле в╕дда╓ наказ пошкоджен╕й д╕лянц╕ скоп╕ювати початковий стан. Це просте в╕дновлення системи, тому що у нас т╕ло - це не нос╕й св╕домост╕. Мо╓ т╕ло ма╓ в╕дношення до св╕домост╕ таке, як оцей системний блок, - Мар╕ показала на комп'ютер, - ма╓ в╕дношення до тво╓╖ св╕домост╕.

Олег уважно слухав Мар╕, не зводячи з не╖ погляду.

- В ц╕й лаборатор╕╖ ми намага╓мося синтезувати х╕м╕чн╕ сполуки, як╕ при прийом╕ людиною всередину, в╕ддавали б наказ ушкодженим д╕лянкам т╕ла в╕дновити св╕й початковий стан, - сказав Олег. - Але, на жаль, у нас ще не все виходить.

В╕н п╕д╕йшов до лабораторного стола, б╕ля якого чаклував над колбами чорноволосий чолов╕к рок╕в сорока.

- Це Дмитро ╤ванович, кер╕вник х╕м╕чно╖ лаборатор╕╖. В╕н займа╓ться синтезом нових речовин, як╕ б були кращ╕ ╕ прост╕ше отримувалися, н╕ж Блокатор-21.

- Зараз ми тесту╓мо нову речовину Блокатор-45, - звернувся до Мар╕ Дмитро ╤ванович. В цей час в╕н взяв у руки двохл╕трову круглодонну колбу, яка наполовину була заповнена блискучою б╕лою речовиною. Через прозоре скло було добре видно гарн╕ кристали, як╕ переливалися на св╕тл╕.

- Ця сполука отриму╓ться за три дня, - пояснив Олег, - з гарними виходами ╕з дуже простих ╕ дешевих реактив╕в. Дмитро ╤ванович, зда╓ться, в╕дкрив но-ву реакц╕ю, яка, скор╕ш за все, буде названа на його честь.

Мар╕ ще раз оглянула дивовижний для не╖ св╕т, де все кип╕ло, переливалося й в╕дблискувало, де ╕з прозорих розчин╕в випадали кристали р╕зноман╕тних форм, а в холодильниках на скл╕ конденсувалися крапл╕ вперше синтезованих речовин.

Незабаром Олег з Мар╕ покинули буд╕влю, с╕ли у джип ╕ вирушили дал╕ вулицями С╕т╕компу. Панорама п╕дземного м╕ста зачаровувала.

- Це м╕й св╕т, - мовив Олег, коли джип зупинився на встелен╕й соковитою травою галявин╕, - св╕т, який може незабаром по╓днатися з тим, що знахо-диться над цим м╕стом.

- В╕н прекрасний, - сказала Мар╕. - Я б хот╕ла залишитися тут, якби могла.

- Чому я показав його тоб╕? - Олег глянув на Мар╕. - Щоб ти зрозум╕ла, що прекрасне повинно жити. Ти, як частинка свого св╕ту, можеш передати сво╖ в╕дчуття ╕ отриману ╕нформац╕ю додому. Тоб╕ дорогий тв╕й д╕м?

- Як ╕ тоб╕ тв╕й, - мовила Мар╕.

- Тод╕ ми повинн╕ жити в мир╕. Я хочу запропонувати ваш╕й цив╕л╕зац╕╖ сп╕впрацю.

- Я докладу вс╕х зусиль, щоб наш╕ два св╕ти об'╓дналися, - мовила Мар╕.

- Дуже добре, - сказав Олег. - Зустр╕немося на Рад╕ Правл╕ння.

До Мар╕ п╕д╕йшли дво╓ охоронц╕в ╕ вона, оточена концентрованими круга-ми силового поля, як╕ циркулювали з низу до верху, почала в╕ддалятись.