Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 15

З точки зору найпростішої «схеми», реальні форми континентів, гір, річок, морів та країн не мали суттєвого значення. На «схемах» земне коло дуже вдало поділялося на чверті (Європа знизу ліворуч, Африка знизу праворуч, дві верхні чверті — Азія), розділені Середземним і Чорним морями з Танаїсом-Доном та Нілом. Утрачений цілісний середземноморський античний світ Mare Nostrum (римського «Нашого моря») залишив європейцям-християнам лише чверть, але на мапі він виглядав як масштабна програма на майбутнє. «Схема» вбачається одразу в тій назві, яку в дослідників дістала більшість mappae mundi: карти типу «Т-О». Якщо ми впишемо «Т» в «О», то одразу побачимо середньовічну карту світу, де сторони світу вписані в земне коло, а на перехресті паличок літери «Т» розташований Єрусалим. Тим більше, що «Т» є однією з форм християнського хреста.

«Ідеологічність», сакральність середньовічних карт засвідчена постійним згадуванням кожним з їхніх авторів небаченої річки Танаїс (Дон). Дон був важливим структурним елементом карти світу, позначаючи кордон європейської чверті та Азії. Кумедно, що єдиними із західних європейців, хто бачив Дон на власні очі, були хіба що генуезці та пізанці в середині XV ст. Причому вони «картами світу» не користувалися, оскільки в них були зручні навігаційні мапи-портолани («карта світу» до портоланів входила, проте лише «для годиться»). На останніх Дон був лише одним із сотень орієнтирів басейну Чорного моря. Про самі ж портолани йтиметься нижче.

Докладніші «карти світу» показували нюанси, з XII—XIII ст. чимраз більше наближаючись до географічних реалій у «відомому світі», але зрозуміло, що «схема» була надто досконалою, аби псувати її надмірним наближенням до реальності. Відчутно, що правдиві обшири Азії чи Африки порушили б очевидну і наочну гармонію божественного задуму земного життя — як вона уявлялася середньовічним ченцям. Тому ці автори не могли собі уявити такий «шляховик», як Певтінгерова карта, та й не надто прагнули цього (хоча мальовані «шляховики» таки створювалися). Тим більше, що хоч якась подібна до римської комунікаційна інфраструктура з’явиться лише за Нового часу, але навіть тоді вона буде примітивнішою і поділеною на величезну кількість держав і державок кількома фікціями декларованих спадкоємців Римської імперії — на відміну від часів справжньої великої античної імперії.

Звісно, що середньовічні карти не обмежувалися лише картами типу «Т-О». Вони не завжди були круглими — наприклад, коли прямокутна сторінка рукопису підказувала зробити її квадратною. Тим більше, якщо в Біблії існує згадка про «чотири кути землі» (Об’явлення, 7:1). Також поширеними були карти, де земний диск розділявся чотирма затоками зовнішнього океану: Каспійським морем (тоді вважалося, що воно є затокою зовнішнього Океану), Перською затокою, Червоним і Середземним морями.