Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 14

Щодо оригінальності його викладу ми можемо для ілюстрації навести спосіб опису. У центрі круглої карти світу Аноніма (до нас не дійшла, але за нею він робить свій опис) лежить Равенна (його рідне північноіталійське місто), а світ, як годинник, поділений на відцентрові сегменти: 24 години (12 годин ночі та 12 дня). «Ніч», відповідно, — північ, «день» — південь. Схід розташовувався нагорі, захід — унизу. Опис виконується за порядком годин зліва направо. У 6-й годині ночі розміщена «країна скіфів, звідки вийшов рід склавинів»; у 7-й годині ночі — країна сарматів, «з якої вийшов рід карпів» (дакійське плем’я, від якого походить назва «Карпати»). У 8-й годині — «країна роксоланів». Позаду неї, далеко в океані, розташований великий острів — стародавня Скіфія, «звідки вийшли готи, дани й гепіди». Тут, щоправда, автор переплутав «Скіфію» і «Скандзу» (Скандинавію), яка за античності вважалася островом. Країну амазонок Анонім розміщує за Азовським морем у Передкавказзі. Уперше в Західній Європі автор згадує хозарів. Перераховуються вже застарілі через руйнацію, але звичні для давніх периплів порти Чорного моря. Поруч із країною амазонок лежить країна роксоланів, свариків і савроматів; протікає через цю країну річка Вістула (Вісла), яка впадає в Океан. Позаду цієї країни знаходиться острів Скандза (тут уже дійсно Скандинавія).

Попри можливу плутанину, яка утворилася у «Космографії» Аноніма, можна припускати, що сама візуальна структура його карти (кругла форма, східна орієнтація, поділ на години, ідентичні «розі вітрів») стануть у пригоді для запозичення багатьом середньовічним картографам. Тільки-от «центром землі» на них уже буде не Равенна, а святе місто Єрусалим, оскільки в Біблії, в книзі пророка Єзекіїля, 5:5 написано: «Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — землі».

Середньовічні карти світу (mappae mundi) багато в чому наслідували античні чи пізньоантичні зразки, передовсім Аноніма, але збереглося їх значно більше, ніж давніших: це і простенькі схеми з кількома географічними назвами, намальовані в рукописних книжках, і дійсно монументальні, настінні — як-от Ебсторфська карта, на якій близько 1600 написів-повідомлень (легенд). «Картографічна потреба» західнохристиянського середньовіччя полягала в наочному, дидактичному зображенні християнського бачення цілого світу, і це була цілком практична ідеологічна потреба. Спочатку це були загальноорієнтовні схеми, що ілюстрували будову християнського світу, але з якогось моменту розквіт західноєвропейської цивілізації та її експансія (зокрема, Хрестові походи XI—XIII ст.) вимагали усвідомлення свого місця на землі. Європа залишалася, як і раніше, лише однією з трьох сторін світу; Азія і Африка перебували у володінні невірних мусульман. Втім, Європа мала свою місію, і її уявним духовним осередком, центром земного диска, став Єрусалим, розташований в Азії. Певний час ним володіло християнське рицарство, потім він був втрачений, але відчуття «місії» вимагало, аби саме він, а не Рим (чи тим паче Париж або інше місто) перебував у середині світу як його уявна вісь.