Читать «Називай мене Мері...» онлайн - страница 2
Андрій Анатолійович Кокотюха
Цього вечора він збирався зробити в процес очищення посильний внесок.
Той, на кого чатував, затримувався. Хоча його розпорядок дня не був аж таким насиченим. Зранку на службі, потім виходив кудись на обід, міг затриматися для приватної розмови з солідного вигляду чоловіками в дорогих костюмах. Повертався й не виходив з управління раніше сьомої вечора. Далі катався центром, завертаючи тепер уже в невеличкі дорогі ресторани. Сторонні там впадали в око відразу, тож він щораз лишався в машині й чекав, поки
Удома не чекали. Тож вертався близько одинадцятої.
Сьогодні він провів свого підопічного до маленького клубу на Подолі, залишив там і покотив сюди, попід будинок. Все одно приїде, не той, хто міняє звички.
22:30
Він торкнувся бейсбольної біти, що лежала поруч на пасажирському кріслі.
Жіночки, схоже, не збиралися розходитися. Чи їх теж ніхто не чекав удома, чи, скорше за все, подруги давно не бачилися, не ділились наболілим. Роки оперативної роботи навчили
Швидше за все, на великому базарі, одному з тих, що дають робочі місця двом третинам мешканців будь-якого київського мікрорайону. Тим більше, спального, тій частині Оболоні, яка межує з метро, названим на честь Героїв Дніпра, й плавно перетікає в одну з міських околиць.
Якщо той, кого він зачекався, з’явиться, а вони ще не розійдуться, — доведеться на ходу міняти план.
Там метрів тридцять до майданчика, навряд більше.
Не розгледять, але налякаються.
22:37
Здається, вже все, насиділися.
Полегшено видихнув, проводжаючи поглядом невеличку жіночу компанію, яка нарешті наговорилася й розбрідається. Одна з них зібралася викинути сміття в найближчий контейнер просто з пакетом. Інша зупинила, видерла в подруги кульок, висипала вміст у смітник, а
Двір спорожнів.
Він знову лапнув біту.
22:45
Темряву розітнули фари.
Неквапом заїхав знайомий джип.
Зупинився.
Прочинилися дверцята з боку водія.
У таких випадках краще діяти відразу. Не дати противнику змоги оговтатись, зрозуміти все, бодай якось оцінити ситуацію й відповідно до неї діяти. Ввімкнувши свої фари, він підсунув ближче біту й занадто легко як для людини, котра зібралася переламати руки-ноги давньому знайомому, вийшов з машини назустріч прибулому.
— Здоров, Свистуне!
— Вечір добрий... А...
Дверцята з боку пасажира в цей момент теж відчинилися.