Читать «Називай мене Мері...» онлайн - страница 154

— Одна хвилина.

— Аби тиснути на тебе, — слова відскочили від вух. — Він раніше за мене зрозумів, що ти використав його і тепер зливаєш в унітаз. Я взяв кофтинку дитини, бо на ній лишилася її слина. Носився з ідеєю вирахувати батька, ти ж в курсі. Коли передав нашому мудрому й дотошному Ярилу, він зрозумів мене буквально. На кофтинці була не лише слина дитини — там лишилася кров. І Ярило взяв її так само на аналіз. Потім сказав мені: ДНК слини й крові співпадають. Вирішив — мене цікавить також кривава пляма. Слава тим, хто сумлінно робить свою роботу.

— Набридло. Встав і пішов геть звідси.

Кобзар не поворухнувся.

— Ярило не знав, що ти тримав кофтинку в руках. І що кров — твоя, Ведмедику. А я знав. Більше в мене питань не було. Все враз зрослося. Ти й Нагорного застрелив, бо він збирався здати мені тебе. Скористався нагодою. Ну, вклався я в норматив?

18

Мовчки зміряв поглядом згори вниз.

Потім вийшов, скоро повернувся, стискаючи в правиці пістолет. Нависнув над Кобзарем, наставив дуло. Чомусь Олег сприйняв це спокійно. Йому вже майже чотири роки поспіль хтось погрожував зброєю. До того ж чуйка підказала: не зможе.

Так і вийшло.

Пасічник опустив пістолет, поклав на столик поруч із пляшкою, повернувся на своє місце.

— Розкажи мені.

— Ти ж сам усе знаєш. Бо сам придумав.

— Роз-ка-жи.

— Нехай, — Олег кивнув, потягнувся до склянки, пригубив. — Нагорний ще раніше годувався з підпільних борделів. Не лише з них, але то таке. Ти знав це, бо мав із ним спільні справи ще до війни. Наш Тимур Юрійович час від часу влаштовував тобі інтимні побачення, які щедро тобою оплачувалися. Або — ні, це була просто послуга. Може, хабар, не знаю. Та не суть. Минулого літа Нагорний за збігом обставин привіз до тебе Марію Запорожець, яка повією ще не встигла стати. Тебе не вразила її історія, а зацікавила. Трошки пояснила Аліса Зайцева, її подруга. Хоч для мене не новина, що дівчата, які тікають від війни, рано чи пізно починають продавати себе. Не всі, звісно, проте така тенденція є. Торгівля собою — чи не найпопулярніший спосіб вижити в усіх війнах усіх часів. Так тобі стрельнула ідея створити благодійний фонд «Ольвія» під дахом «ТПФ». Верига відразу ставав меценатом, отже — недоторканим. Ти платив йому відсоток, левова частка йшла тобі і ти виправдовував свої дії наміром вилікувати Аллу.