Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 47

За ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ із НЛО вилізла БЛОНДИНКА, також вагітна, і також у костюмі інопланетянина.

«За що це мені? — подумав я. — Коли це я встиг її зашпінгалєтити? — згадався мені вислів ДЯДЬ-ОСІ. — Та ж ЖЛОБ зніме з мене скальп!»

Поки я витирав піт через те, що наробив невідомо що невідомо коли і невідомо як, з літаючого апарата виліз іще один клієнт.

Це був СЬОЖА. Він також був…

«Тьфу! Тьфу! Тьфу! Куди ніч — туди й сон!» — підскочив я з шезлонга, прокинувшись у холодному поту.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ була вкрай заклопотана перед подорожжю в Валенсію. Однак щодня знаходила хвилинку, щоб забігти до мене і поділитися своїми проблемами. Не буде ж вона говорити про це на роботі зі своїми квочками! А подруг у неї не було.

Судячи з усього, я чудово виконував роль подружки, тож недаремно БЛОНДИНКА запропонували мені цю роль.

Ми сиділи на даху сусіднього будинку і хрумкали чіпси з кетчупом.

Коли у великій матріархальній сім’ї стало відомо про подорож однієї її частини до сонячної Валенсії, друга її частина — в особі старшої доньки ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ — запротестувала. Вона заявила, що все життя була нелюбимою донькою і що от тепер, замість того, щоб взяти з собою її з синочком, її мамочка вибрала плюгавого старого хабарника (так вона називала ПОЛКОВНИКА). На це ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ зазначила, що плюгавий старий хабарник все життя її одягав і годував і навіть не пікнув, коли вона в його дім принесла байстря, з яким він не має жодної краплини кровної спорідненості. Старша донька образилася, забрала малого і поїхала в село до діда ІГАРЬОШИ і діда СЬОЖІ.

Тоді озвався старий плюгавий хабарник, тобто ПОЛКОВНИК, який запропонував узяти з собою молодшу (тобто його рідну) доньку, і що, мовляв, він готовий заплатити, він має у загашнику на такий випадок копійку. Тоді ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ спитала: як це буде виглядати, що одну доньку ми візьмемо, а другу — ні?

Молодша донька підозріло радісно сприйняла новину про те, що всі валять з дому: одні — у Валенсію, а інші — у Васильківський район до ІГАРЬОШІ та СЬОЖІ, і що вона лишається ОДНА! Нарешті одна! ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, навчена досвідом ранньої вагітності старшої доньки, захвилювалася: а чи не зазіхає хтось на останні краплини її, тобто ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, свободи? Ще одного внука у своєму домі вона вже не витримає.

Словом, у сім’ї почалося з’ясовування стосунків щодо того, хто кого більше любить.

— І ніхто навіть не здогадується, що в даний момент часу я найбільше люблю тебе! — завершила свою промову ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ чи то серйозно, чи то жартома.

«Мене! Мене! Мене!» — затьохкало моє серце.

МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ!

Я розгубився: як мені повестися в цій ситуації? Кинутися до неї з обіймами і поцілунками? Якось банально і гидко.

Відповісти їй своїм зізнанням у коханні?

А раптом вона пожартувала?

Виникла незграбна мовчанка, і щоб її розвіяти, я обережно взяв ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ за руку, вмокнув у кетчуп, що залишився, і намалював її пальцем у неї на лобі сердечко.

Вона вмочила мій палець у кетчуп і намалювала у мене на лобі моїм же пальцем зірочку.