Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 49

Однак щоразу харчова розминка перед інтимним боєм закінчувалася фіаско. Ми не могли зупинити свій апетит і обжиралися, потому доповзали до ліжка, даючи одне одному чесне слово прокинутися через 15 хвилин, коли їжа перетравиться, а пробуджувалися в той критичний момент, коли ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ потрібно було тікати. Але навіть тоді, коли ніхто нікуди не поспішав, настрій уже був не той: як не алохольчик, то ношпочка, як не ношпочка, то цитрамончик.

Не можна було сказати, що ми були розчаровані таким станом справ. Аніскільки. Щоразу повертаючись додому, ми приходили до висновку, що це було «краще, ніж секс». Але ж мета була поставлена. І її потрібно було досягти!

На п’ятому фіаско ми вирішили змінити нашу тактику: припиняємо ходити до ресторанчиків, їмо — кожен у себе вдома, успішно перетравлюємо їжу і сходимося на келих вина з фруктами або сиром. І тільки-но ми зібралися ЦЕ зробити, в нашу з ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ любовну інтригу безпардонно втрутилися зовнішні обставини в особі БЛОНДИНКИ і старшої доньки ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ. Обидвом треба було працювати в міліції, бо вони виявили неабиякі таланти оперативників.

Але все по порядку. Останнім часом мене все активніше атакувала БЛОНДИНКА. Я зробив дурницю, давши їй надію на те, що поїду з нею у Валенсію. Чесно кажучи, я й сам час від часу вагався: чи не пристати на ту пропозицію і як сніг на голову звалитися до ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, коли вона там маніжитиметься зі своїми обидвома чоловіками. Я про всяк випадок розпитав її, де ПРОДЮСЕР знімає віллу, і натякнув БЛОНДИНЦІ, що хотів би помалювати її портрет в тому райончику. А коли вона поскакала ґуґлити той райончик, я пошкодував: тепер вона не відчепиться. І дійсно, наступного ранку вона прийшла до мене у фіолетовому комбінезоні й радісно повідомила, що вілла заброньована. Я вжахнувся. І постарався трохи охолодити її запал, порадивши не поспішати, оскільки у мене намічається низка серйозних зустрічей із покупцями та аукціонщиками.

Але це були не ті аргументи, які могли збити з пантелику БЛОНДИНКУ. Вона вже купувала обновки для позування для портретів.

Тоді я вирішив налякати її чоловіком: мовляв, а що, як він дізнається? От що тоді буде?

— Мені — нічого, а от тебе він порве, як тузік грєлку.

— Я не хочу бути розшматованою грєлкою! — сказав я з удаваною образою і хряснув перед її носом дверима.

— Він нас не піймає! — кричала БЛОНДИНКА з-за дверей.

Але я був незламний.

Щойно увечері ми з ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ почали ЦЕ робити і у нас начебто щось почало клеїтися, як у двері нервово задзвонили.

Дзвінок був не схожий на БЛОНДИНЧИН, і я стривожився: хто б це міг бути?

Я накинув халат і відчинив.

На порозі стояла ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ старша донька.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ важко зітхнула і лише простогнала:

— Знайомся, це мій домашній ШЕРЛОК-ХОЛМС!

ШЕРЛОК-ХОЛМС запідозрила, що з її мамочкою відбувається щось не те, і вона докумекала, що в неї роман. Що цей роман всього-на-всього платонічний (поки що), її не хвилювало. Якось вона зустріла нас на вулиці, коли ми, тримаючись за ручки, поверталися з чергового «рецензійного концерту», і вирахувала, де я живу.