Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 82

— Чи матиме це значення, якщо вона помре? Якщо виживе, я все поясню. Обіцяю.

Парацельс зневажливо посміхнувся.

— А з чого ти взяв, що я не викличу міську варту? Вони тут не дозволяють своєму кату нудьгувати. І мені на руку, бо завжди маю свіжі тіла для розтинів. Ну що, добрий розбійнику, чому ти впевнений, що я не здам вас усіх?

— А я і не впевнений. Моє життя у ваших руках. Як і її.

Парацельс не зводив з нього очей. Потім його обличчя пом'якшилось.

— Ти — швейцарець. Будь хто впізнає. Ті двоє — німці. Я повернуся вранці. Пам'ятай — не більше двох крапель. Тож тепер, добрий злодію, її життя вже у твоїх руках.

22. Парацельс

Рано-вранці наступного дня Магда розплющила очі.

Ландскнехти з Дюрером безперервно вартували на задньому дворику. Почувши від Дісмаса звістку про те, що вона буде жити, вони впали на коліна та почали молитися. Наткер голосно розридався. Ця картина неабияк здивувала Дісмаса. Ще ніколи він не бачив, щоб ландскнехти молилися чи ридали.

Вона не пам'ятала геть нічого з того, що сталося на галявині, але відразу впізнала Парацельса, хоч і не бачила його багато років. Від його грубості минулого вечора не залишилось і сліду. Він був сама ніжність. Вона могла залишатись у нього до повного одужання. Сестри з жіночого монастиря, розташованого по сусідству, навідували б її і вдень, і вночі. Він тримав її руку та цілував її лоба.

Дісмас знайшов житло для себе та інших на постоялому дворі з пишною назвою «Райський дім», що був розташований у південно-східній частині міста поряд з паперовою мануфактурою. Смердючі фабричні запахи — тухлі яйця та сірка — навряд чи робили повітря райським, проте розташування постоялого двору біля воріт Святого Альбана, що вели на схід, могло статися в нагоді за потреби у спішному від'їзді.

Дісмас стримав обіцянку оплатити хлопцям ніч сороміцьких розваг у «Муркішечці». Вони закликали Дісмаса та Дюрера приєднатися до них, але ті відмовилися. Дісмасу було не до хвойд, а Дюрер виявився вірним чоловіком, бо аж до гикавки боявся сифілісу.

— Вони повернуться вже щось підчепивши, — зауважив він. — Ось побачиш. Одна ніч з Венерою — і все життя з Меркурієм.

Саме Парацельс винайшов ліки від сифілісу, що містили ртуть у мінімальних кількостях. Вони мали трохи кращий ефект, ніж сумнівне зілля гуаякум, яким користувалися досі. Як, власне, і сифіліс, гуаякум походив з Нового Світу. Це була смола, що її видобували з гуаякового дерева. Надзвичайно прибуткова торгівля гуаякумом була монополією Фуггера.

Якоб Фуггер встигав усюди. Він позичав дукати як Альбрехту, щоб той купив собі кардинальський капелюх, так і Папі Леву — на покриття нечестивих та богохульних витрат.

Парацельс ущипливо висміював гуаякум, вважаючи його не чим іншим, як взаємовигідною угодою Фуггера та Рима. Більше того: він не приховував своїх поглядів, а заявляв про них досить голосно для того, щоб його можна було відправити у в'язницю або на шибеницю. Його величезне презирство до влади нагадувало Дісмасу Мартіна Лютера. Обоє були бунтівниками. Лютер якось спалив папську буллу, в якій Лев засуджував його діяльність. А Парацельс підпалив величезну купу трактатів арабського лікаря Авіценни та грецького медика Галена — просто щоб показати, якої він думки про обох.