Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 66

Дюрер відставив етюдник.

— Це було жорстоко, Дісе.

— Я образив тебе? Як же ж мені не соромно!

— Ти знаєш, яка я меланхолійна людина. Чому ти бажаєш мені опинитися у пеклі?

— Зараз я не казав, що бажаю, щоб ти провів вічність у пеклі. Хоча, мушу зізнатися, за останні кілька місяців я багато разів тобі цього бажав.

— Лютер каже: покута, яку призначають священики, — маячня, — сказав Дюрер. — Він вважає, що для цього нам не потрібні священики. Ми можемо мати справу безпосередньо з Богом.

— Тоді тобі краще вже зараз починати звертатися до Бога.

— Чому священнослужителі мають право судити нас чи відпускати нам гріхи? Я за Лютера. Спасіння приходить від віри. Тільки від віри!

— Якщо ти хочеш ризикнути через це своєю безсмертною душею — вперед. А я тупо виконаю спокуту.

— То це й є твоя помста? Мучити мене шістсот миль розповідями про пекло?

— Досі це не входило у мої плани, — сказав Дісмас. — Але ідея непогана. Добраніч!

19. Граф Лотар

Вони оминули Карлсруе і замість того, щоб рушити далі Рейнським шляхом, попрямували на південний схід, до Шварцвальда. Цей маршрут був найскладніший, але вільний від імператорських посіпак. Ніколи не знаєш, чого чекати у краю без правителя.

Імператор Максиміліан помер. Трон Карла Великого спорожнів. Наближались вибори нового володаря. Спалатин потайки зізнався Дісмасу, що Фрідріх сам відмовився від корони під впливом Папи Лева. Ще одна дивна іронія: Фрідріх раптом вирішив віддати свій голос разом з Альбрехтом за Карла Іспанського, онука Максиміліана, щоб урівноважити таким чином зростаючий вплив Франції. Папа Лев також хотів використати Карла як силу, що стримує, проти короля Франциска.

Дісмас не дуже розумівся на високій політиці. Але, можливо, вимушене об'єднання Альбрехта, Фрідріха та Папи Лева, незважаючи на їхні категоричні розбіжності у поглядах щодо Лютера, було на краще.

Що буде з Лютером? Карл Іспанський був прихильником святої інквізиції і католиком до нутра кісток. А Фрідріх — хворим і немічним. Він відчував, що життя покидає його, і тому, як Спалатин казав Дісмасу, відмовився від престолу Священної Римської імперії. Що ж тепер буде з Лютером?

Ці чорні думи гнітили Дісмаса, поки вони пробиралися вибоїстою дорогою через пагорби Шварцвальда. А однієї ночі, після того, як вони отаборилися на горовій галявині, його туга стала зовсім нестерпною, бо зійшов місяць і на півдні спалахнули у місячному сяйві вкриті снігами вершини Альп.

— Що з тобою сьогодні? — спитав Дюрер, побачивши, як Дісмас понуро поглядає на далекі гори.

— За домом скучив. Я б зараз був там, якби не ти.

— А можна хоча б одного вечора ти не будеш скиглити про те, що я зруйнував твоє щасливе життя?

— Вибач. Я такий егоїстичний.

Конрад, Наткер та Анкс спостерігали за ними звіддаля, стоячи біля свого вогнища. Відколи вони увійшли в ліс та наблизились до кордону з кантонами, ландскнехти почали пильнувати Дісмаса ще старанніше.