Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 4

Свята Афра теж була в списку замовлень Фрідріха. Афра — це завжди виклик. Вона відображала поточне захоплення Фрідріха німецькими святими. Вона була блудницею у римському храмі Венери, розташованому там, де зараз стоїть Аугсбург. Вона навернулась до християнства, а згодом, прив'язана до стовпа на острові на річці Лех, була вчаділа від диму з вогнища. Так її покарали за відмову зректися нового бога. Фрідріх хотів здобути її мощі, бо вона була мучениця Діоклетіанівських гонінь, а діоклетіанівщина вже давно його цікавила.

Дісмас нечасто пропонував ту чи іншу реліквію, якщо вона не була чимось дійсно незвичайним або вражаючим, бо Фрідріх був професійний знавець у цієї галузі. Він збирав реліквії аж з 1493 року, з часів паломництва у Святу землю. Він завжди точно знав, чого саме хоче, а хотів він, на щастя Дісмаса, дуже багато. Його колекція у даний час поступалася лише Ватиканській, яка налічувала близько сімдесяти шести тисяч одиниць. Але стосовно реліквій Рим був поза конкуренцією, нічого й казати.

І все ж Дісмас підозрював, що Фрідріх змагається таки з Римом. Так само, як Альбрехт змагався із Фрідріхом. На відміну від Фрідріха, Альбрехт легко піддавався впливу, особливо якщо мова йшла про останні віяння моди. Коли виник попит на слов'янських мучеників четвертого століття, Альбрехт послав Дісмаса прочесати Адріатичне узбережжя, щоб скупити найцінніше і контролювати ринок. Фрідріх був вищий за цю метушню. Він сам задавав моду.

Дісмас повернувся до свого списку.

Свята Агата, покровителька годувальниць. Молода, гарна, незаймана сицилійська дівчина, хтиво жадана римським консулом. (Який щасливий збіг: зажадав він її одразу після навернення дівчини до християнства.) Агата відмовила консулові і була передана катам. Ті відрізали їй груди, які дивним чином виросли знову. Тоді розлючений консул наказав засмажити її на вугіллі. Фрідріх хотів би мати грудний сосок, але інші частини також згодяться.

Після довгих місяців пошуків Дісмас повідомив Фрідріху, що сосків Агати ніде немає. Проте йому пощастило знайти трохи оплавлений золотий перстень, що був на її пальці, коли вона зустріла свою страшну, але освячену смерть на розжареному вугіллі у Катанії в 250 році від Різдва Христового.

Щодо святої Афри, ще однієї мучениці, розшукати залишки якої було не дуже просто, він нарешті знайшов таки частину її колінної чашечки. Враховуючи час і зусилля, що були витрачені в цих двох випадках, Дісмас, можливо, взяв би з клієнта більше, ніж брав зазвичай. Але він цього не зробив. От якби ці пошуки призначалися для Альбрехта, тоді можна було б узяти втричі більше.

Він звернувся до списку Альбрехта. Зброя… Альбрехт мав слабкість до ножів, кинджалів, сокир — усього, що було використано проти святих. Одним з його найцінніших раритетів був молоток, яким забивали цвяхи у руки і ноги Христа.