Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 3

Останнім часом все частіше роблять ставку на розмах. Минулого року англійський торговець Арнульф із Тьюксбері привіз до Базеля трьох цілком муміфікованих верблюдів. Як він стверджував — тих самих, на яких прибули до Віфлеєму мудреці з дарами — золотом, ладаном та миррою. Дісмас тоді жартома спитав Арнульфа, чому той не привіз з собою Віфлеємську зірку? Їй-богу, це все дуже дратує.

Скільки вже років поспіль він відвідує ярмарок реліквій? Уперше в 1508 році, отже, виходить, майже десять. Розуміння цього змушувало його почуватися старим — для людини, яка знайома з математикою, на жаль, було досить очевидним, що він проминув тридцятирічний рубіж.

Дісмас згадав той час, коли вперше стояв тут, на площі, майже на цьому самому місці. Тоді тут була ледве чверть із нинішньої безлічі крамничок та наметів. Хто б міг уявити, що все так розростеться? А 1513 рік був справжнім роком чудес. Та й останні чотири роки були майже непристойно прибуткові для Дісмаса через захоплення — ні, навіть пристрасть до реліквій з боку обох його головних клієнтів.

Він купив смаженої ковбаси і кухоль пива у торговця і, відшукавши затінок, переглянув свій список бажаних покупок.

Перелік бажань Фрідріха складався з чотирьох десятків предметів. В Альбрехта був, як завжди, набагато більший: майже три сотні. Хоч він ніколи й не визнавав цього — навіть у розмові з Дісмасом, своїм головним постачальником, — Альбрехт був сповнений рішучості наздогнати Фрідріха, чия колекція зараз налічувала більш ніж п'ятнадцять тисяч святинь. Дісмас зітхнув. Він ледь не піддався спокусі вгатити весь бюджет Альбрехта у той рибальський човен святого Петра і таким чином завершити справу. Не дивно й те, що список Фрідріха був витребенькуватіший, ніж список Альбрехта. Адже Фрідріх прагнув якості, Альбрехт — кількості.

«Святий Варфоломій — фрагменти щелепи, зуби, фрагменти черепа (лобна кістка)».

Фрідріх просто шаленів від святого Варфоломія. І ніяк не вгамовувався. В нього було більше сорока мощей апостола, включаючи шкіру з його обличчя. Цар Вірменії колись наказав здерти її живцем з апостола за проповідь християнства. Апостольська епідерма була вправлена у чудову дароносицю, оздоблену коштовним камінням, і зберігалася у Віттенберзі.

Існували різні версії щодо Фрідріхової одержимості Варфоломієм. Згідно з однією із них, це відбувалося через те, що апостол вважався покровителем палітурників, а Фрідріх, як відомо, був великий книголюб. Більш глузлива версія ґрунтувалася на тому, що це був звичайнісінький снобізм, адже Варфоломій був єдиним апостолом благородної крові, хоча Дісмас не зміг знайти жодного підтвердження цього факту в Святому Письмі. З цього приводу Дісмас іноді, коли Фрідріх був у доброму гуморі, кепкував з нього.