Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 100

Дісмас стиха сказав Дюреру:

— Будемо сподіватися, що у тебе вийде краще.

Дюрер фиркнув.

— Ставлю п'ять гульденів, що цей хлоп — іспанець.

— Чому?

— Подивись, скільки крові. Ці іберійці схиблені на ній. Іспанець не здатний навіть натюрморт з фруктами або квітами намалювати, не поклавши на стіл відрубану голову, з якої точиться кров. Забери в іспанця усі червоні фарби: оксид свинцю, синопію, кармін, кіновар, лак, марену, фуксин, поцуоллі, кармазин — і він устромить собі у вену ножа та продовжить малювати кров'ю. З цього півострова ще не вийшло жодного гідного художника. Вони занадто довго перебували під впливом маврів. Якби маври застукали когось за малюванням портрету, вмить би відрубали руку. Але в інших сферах — медицині, астрономії, математиці — вони зайшли куди далі, ніж ми.

Нарешті вони дісталися готелю для паломників — «благодійного пансіону». Вони б могли дозволити собі й краще житло, але Дісмас вирішив, що це місце краще підходить їхньому чернечому стану. В будинку смерділо з переповнених латрин, кругом були воші, малярія, гнійники, прокисле вино і червивий хліб. Дюрер заявив, що ні за яких обставин не залишиться у приміщенні, що кишить паразитами.

Дісмас не згодився. Він звернув увагу брата Нарса, що той склав не тільки обітницю бідності, але й послуху. На це брат Нарс відповів, що у такому разі він позбавляє себе духовного сану та знайде трикляте житло для себе сам. У Дісмаса не було настрою вгамовувати Дюрерове обурення, то ж він спитав у нього, зціпивши зуби:

— Чому б тобі просто не постукати до герцога у двері та не попрохати достойний тебе покій у замку?

Ця суперечка не мала ні кінця, ні краю. Врешті Магда змушена була втрутитися, доки двоє святих отців не дійшли до привселюдного мордобою. Вона запропонувала тимчасово розташуватися на свіжому повітрі у міських садах за рогом міської стіни, що тяглася від воріт Відлюдника. Всі без подальших суперечок знайшли цю пропозицію найкращою альтернативою проживанню з прокаженими паломниками, хоч як би сильно Господь не любив ці найгидотніші у світі створіння.

Кінець кінцем вони розташувалися під платанами. Там вони могли насолоджуватися і легким гірським бризом, і приємним видом на річку. Ландскнехти осідлали коней та вирушили на пошуки стайні, а також купити якоїсь їжі та вина і заразом дізнатися всього, що треба було дізнатися. Дюрер, який ще й досі перебував під впливом жахливого видовища «благодійного пансіону», зажадав пройтися наодинці, розвідати місцевість.

Дісмас із Магдою сиділи поруч на ковдрі у тіні. Через чернечий одяг їм доводилося спілкуватися суто цнотливо, насолоджуючись лише краєвидом.

— Дісмасе…

— Мене звати Лукас. Так, сестро?

— У нас є план?

— Так. Плащаницю вивісять досить високо на стіні замку. З балкона замкової каплиці. З шостої до дев'ятої години. Це відповідає часу, впродовж якого Ісус був розіп'ятий на хресті. Брат Нарс підійде до неї так близько, як тільки зможе, щоб краще роздивитися реліквію та відтворити її точну копію. На тому полотнищі, що ми придбали у Базелі.