Читать «Король Літр (збірник)» онлайн

Александр Сергеевич Подервянский

Лесь Подерв'янський

Король Літр

Збірник

Король Літр

Трагедія

ДІЙОВІ ОСОБИ

Король Літр, хтивий, безпринципний і божевільний алкоголік.

Корделія, улюблена донька Короля, хвороблива квітка з червоними очима і скаженою пиздою.

Рейгана і Гонерілья, неулюблені донькі Короля, брудні та закомплексовані лізбіянки.

Едгар, цинічний ґвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів.

Едмунд, життєрадісний споживач екскрементів, санітар лісу і друг природи, згодом статечна людина, член суспільства, професор Кємбріджськогоуніверсітєту.

Кєнт, хуліганствующій підліток.

Мєнт. лягавийпадло.

Йорік, потворний недоносок, начітавшийся Заратустри. На початку п'єси – блазень, згодом – статечна людина, вождь англійського народу.

Привид, опудало в білім простирадлі, під пахвою несе кнігу «Тімур і його команда».

Дія відбувається в Англії в епоху похмурого середньовіччя.

Дія перша

Сцена зображує собою пляж, забруднений пляшками, гандонами і собачим гівном Посередині всього цього хазяйства сидить Король Літр. Його вигляд не важко уявити, спираючись на все вищезгадане. У ніг Короля мішок з пляшками. Він по черзі дістає їх звідти і саморобною дротинкою спритно витягує з пляшок корки, вдавлені туди волохатими пальцями не маючих штопору волоцюг.

Король Літр.

Ітак, замовкли струни сладкозвучні,З пизди стирчать всі грифи балалайок,А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздивІ пер, згинаючись, до себе у комору,А потім, запираючись в сортирі,І там, згасаючи від смутку та зневіри,Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…Рахував і плакав, пердів беззахисно,В тупім оскаженінні зубами скреготав,І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах,Вповзав мені у серце, як гадюка,І люто в душу срав… Людськая заздрість,Та посмішки, та плітки за спиною,Шо хуя вже не тільки шо встромить,А й навіть винуть стало неможливо.Бо я, статечний дід і патріарх,Засновник роду, міста і країни —Герой національний! Як відомо,Герої не їбуться і не сруть!Не кажучи про те вже, шо ніхто з нихВдитинстві не дрочив, о. якменіЦе все настоїбенило, піздєц!Їбавя всі ці гімни і кантати,Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,Коли замість того, щоб когось вжарить,Повинен довго й нудно ти пиздітиІ слухати пиздьож такий же самий.Я все роздав: всім жебракам, ханигам,Всім підарасам, йобнутим шакалам:Нехай вони внесуть корисний внесокВ суспільне будівництво, хай їбошать,А я це все їбу!

З цими словами Король Літр голосно пердить. Входить Корделія – хвороблива квітка із скаженою пиздою.

Король Літр.

Як ти живеш, моя вонюча квітка?

Корделія.

Дивись, татуню, я знайшла гандона.Він зовсім цілий, зроблений в Ганконзі.З його сріблястих пелюстків, як перли,Стікають сльози росяні, яскраві…

Літр.

Не перли то, то малахв'я вонюча!Це концентрація тих виблядків поганих,Шо повзають, як блядські мандавошки,По аглицькій землі!

Корделія.

Татуню милий!Якій же ж ти розумний та приємний!Ібись конем всі хахалі противні!Ці коні зяйцями, ці хижі до мінєту губаті кажани!Коли я з вами, тоді про них я зовсім забуваю…