Читать «Користь незавершених справ» онлайн - страница 8

— Ну, тут буде те саме. Власне, до чого я веду… В нас є тиждень на те, щоб розібратися, яку ж саме незакінчену справу залишила Анастасія Черепко, завершити її і відправити твою бабусю у Вирій. Ми впораємося.

— Ти так думаєш? — я була налаштована зовсім не так оптимістично, як Кір, і чудово розуміла, наскільки непроста намічена справа. Але іншого виходу все одно не було, так що… Який сенс налаштовуватися на погане? Можливо, мені все-таки пощастить…

Глава 2

Корись справжніх друзів

Ранок почався з незрозумілого чорного вихору, що пронісся по тілу в невдалій спробі звалити мене з ліжка. На те, щоб зрозуміти, що чорна потвора — це мій кіт, знадобилося майже півхвилини. Вчора я дуже довго не могла заснути — з кожного кутка невеликої кімнати мені вчувалися дивні голоси, шерех, величезні тіні танцювали на стелі якийсь свій чудернацький танець, та ще й Скелет серед ночі звалив зі столу на кухні пусту каструлю, наробивши галасу та додавши мені сивих волосин у косі.

І тільки я встигла скинути з себе знахабнівши тварину, як почувся стук у двері. Саме стук, а не дзвінок, адже останній у мене працював виключно на магії, а після того, як заклинання втратило силу, я вже не змогла його підновити.

Я, як була, у одній піжамі з намальованими на ній маленькими зеленими відьмами на мітлах, прошкандибала до дверей, по дорозі декілька разів привітавшись зі стінами, а один раз — навіть з підлогою, коли перечепилась об нерозібрану коробку з речами, яка стояла тут з самого переїзду.

Я — сова. Вставати рано вранці для мене — справжній кошмар, і без горнятка міцної кави я не можу прокинутися до самого обіду. Та це, взагалі-то, й не дивно для таких як я — більшість ритуалів проводиться вночі, і з роками у старих родах відьом почав вироблятися якийсь ген, чи що… Не знаю, як це називається, але саме через цю спадковість я ніколи не можу заснути раніше дванадцятої ночі.

Підійшовши до дверей, я ще декілька хвилин провозилася з поламаним замком, який постійно заїдав і не хотів випускати мене з квартири. Скоріш за все, він просто заржавів, і я навіть знала, яке заклинання могло б допомогти у цьому випадку, але… Ця клята ліцензія, точніше, її відсутність не давали мені зробити хоч що-небудь. Ні, можна було, звичайно, скористатися простішим способом — викликати майстра, але в мене не було на це грошей, адже моя родина не тільки вигнала мене з маєтку, а ще й залишила без коштів, які раніше мені щомісяця виділялися.

Поки я копирсалася в замку, людина по той бік дверей ледве не підстрибувала і кожні десять секунд починала знову тарабанити. Я знала, хто там стоїть — варіантів було не так і багато, але навіщо приходити так рано? Я ще не прокинулася, не випила кави, не одяглася…

Я уявила собі, як я виглядаю, і скривилася. Ні, коса по пояс — це, звичайно, красиво, але хто б тільки знав, як важко розплутати вранці хвилясте густе волосся! І майже всі мені казали, що коротка стрижка підійде мені набагато більше, і мороки з нею менше, але я все одно вперто продовжувала видирати цілі пасма волосся кожного дня, лиш би не переступати поріг перукарні. Так кардинально змінювати свій образ було відверто страшно, тому у найближчий час я і не збиралася цього робити.