Читать «Користь незавершених справ» онлайн - страница 12

— Я подумала. І не тільки подумала, а і прочитала все, що можна було дізнатися з книг, які в мене є. Це… такі випадки трапляються дуже рідко, адже магія такої сили просто ненормальна. Могутність, що я отримала, більше шкодить мені, ніж допомагає. Ти ж знаєш, силу можна отримати за допомогою ритуалу. Забороненого, звичайно. Я думаю, що під час війни або ще з іншої причини якась з відьом змогла провести який-небудь обряд, зараз напевне втрачений, аби збільшити свої здібності. Я навіть припускаю, що вона могла звернутися до богів… Можливо, до Дажбога, або навіть до Перуна… А потім ця дурепа передала силу іншій, вважаючи, що це дар, а насправді ж — це справжнє прокляття! — Я була зла. Ні, я була розлючена! І це не була та сліпа яскрава лють, яку мені доводилося останнім часом частенько відчувати. Це була та лють, при якій розум залишається чистим, прозорим і холодним, як гірський потік, і я з жахом розуміла, що якби побачила ту відьму зараз, то я б запросто могла її вбити голими руками.

— І що з того? — Кір дивився на мене спокійно і трохи скептично, і це допомогло мені трохи вгамуватися, рівно настільки, щоб продовжити:

— Боги не розуміють напівмір і недомовок. Якщо умовою допомоги було те, що в мене буде тільки один суджений, то він і буде один! Один — на весь величезний світ! І шансів його зустріти майже немає…

— Хм… Так, це значно ускладнює справу. Тоді… В нас є ще один варіант — пробратися у Черепок таємно. Залізти у вікно там, чи ще щось. Ти ж знаєш, як дістатися додому непомітно? — Кір лукаво посміхнувся, чудово знаючи, що у цьому на мене можна легко покластися.

Я не любила постійно миготіти у рідні перед очима, тим паче що в маєтку жили не тільки найближчі родичі, а й якісь двоюрідні тітки, брати, сестри, яких я навіть ніколи не бачила і не знала… Загалом, величезний трьохповерховий будинок так і кишів людьми, які, здається, приїжджали туди виключно для того, об поглузувати з мене, невдало маскуючи це під співчуття.

А як же, дівчинка ж жодного разу не літала на шабаші! Яка ж вона після цього відьма? А ось така! Я ще розумію, чому відьми і інша нечисть літали на зборища три століття тому — це був єдиний спосіб спілкування і обміну досвідом, такий собі магічний семінар. Але зараз… Буквально за декілька сотень років шабаші з цивілізованих зборів перетворились на таке!.. Там творилися усілякі безумства і в основному те, що описували у Середньовіччі несвідомі люди, прості смертні, що не мали хоч крапельки дару.

Тож, чесно кажучи, я ані краплі не шкодувала, що не була схожа на жодну знайому мені відьму. Головне — талант, який у мене безсумнівно був, це підтверджували усі викладачі, а все інше… Усе інше додасться, і з часом я ще покажу, чого варта Яросвіта Черепко! Адже добре сміється той, хто сміється останнім…

— Я, звичайно ж, можу це зробити, але ти точно впевнений, що це необхідно? — я з сумнівом подивилася на Кіра, бо до сих пір не зовсім розуміла, навіщо нам йти на такі складнощі, якщо не пізніше, як сьогодні вночі ми дізнаємося все, так сказати, з перших уст?