Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 79

Отже, дуже рідко у сфері бізнесу можна досягти обопільного прагматизму: бажано, аби клієнт чи завсідник був також і другом. Немає сумніву, що саме подібною соціальною поведінкою, за якої система відносин будується головно на прямих (між людиною та людиною) зв’язках, пояснюються основні перешкоди, які існують в Іспанії й у всіх іберійських країнах, у тому числі в Португалії та Бразилії, на шляху до суворого застосування юридичних правил і положень законів.

З іншого боку, більший чи менший успіх, якого досягли певні народи в своїх економічних відносинах з іспанцями та португальцями, обов’язково залежав від їхньої кращої або гіршої здатності пристосовуватися до цих відносин. Контраст із так званою капіталістичною ментальністю не можна назвати суто новим явищем. Щодо цього існують красномовні історичні свідчення. Наприклад, завдяки Анрі Сее нам відомий текст циркуляру, надісланого інтендантом Британії своїм підлеглим, в якому зазначено, що місцеві торговці «apprehendent de commercer avec les Portugais, attendue leur infidelite; si les Portugais sont si infideles, ils le sont pour toutes les nations; cependant les Hollandais commercent au Portugal utilement et les Anglais y font un commerce d’une etendue et d’un avantage etonnantes; c’est donc la faute des Francais de ne savoir pas prendre les mesures justes pour etablir en Portugal un commerce assuré».

Про «віроломство» португальських торговців свідчить також і випадок з одним із судновласників із Сен-Майо, який у період з 1720-х по 1740-ві роки доставляв тканини до Лісабона переважно коштом своїх клієнтів і дуже рідко — своїм власним, оскільки не довіряв «пунктуальності» цих торговців, які, своєю чергою, завжди до нього зверталися по великі кредити.

Таке віроломство та брак пунктуальності у справах із чужоземцями, безсумнівно, свідчать про те, що португальці як у XVIII сторіччі, так і за інших епох відчували якусь невгамовну та непоборну жагу до грошей. Але помиляються ті, хто намагається побачити тут зародки капіталістичного духу. Примітивний зиск, любов до багатства, набутого за рахунок інших, передусім чужинців, насправді притаманні всім історичним епохам і не характеризують саме капіталістичну ментальність, якщо вони не супроводжуються певними господарськими чеснотами, які мають вирішальне значення для раціоналізації бізнесу. Це такі чесноти, як чесність, порядність і пунктуальність, які не мають нічого спільного з лояльністю щодо вищих, друзів і родичів.

Немає жодних свідчень про те, що любов до матеріальних благ та їхній престиж у іспанців чи португальців були б менш виражені, ніж в інших народів. У тій же Італії часів Відродження, яка вважається колискою деяких сучасних буржуазних чеснот, особливо відрізнялися своєю жадібністю та корисливістю уродженці Піренейського півострова — каталонці, «які й з каміння знімають урожаї». Автор відомого шахрайського роману «Гусман із Альфараче», опублікованого після 1599 року, скаржився, що всілякі продажі та пере­продажі, а також різноманітні хитрощі торговців уже не є винятковими привілеями генуезців, перетворившись на звичайну річ повсюди, «особливо в Іспанії», де, як наголошує автор, уважалися законними численні спекуляції, які церква засуджувала як лихварство. Поміж іншого, йдеться про позичання грошей під заставу золота та срібла на обмежений строк і насамперед так званий сухий обмін».