Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 59

Насправді, закритість іспанців на противагу відносної ліберальності португальців становила обов’язкову, невід’ємну складову створеної ними системи. Зрозуміло, що для іспанського законодавства було небажаним, навіть згубним для дисципліни підданих спілкування та співіснування з іноземцями на щойно завойованих територіях, де влада закріпилася ще не дуже надійно. З урахуванням цього ліберальність португальців може здатися поведінкою негативною, погано обґрунтованою, частково породженою корисливою мораллю, мораллю торговців, хоча торговців, які були пов’язані з середньовічною традицією багатьма нерозривними узами.

Нашим колонізаторам було байдуже, що дисципліна була слабка й ненадійна, якщо затягнутими поводами можна краще скористатися в іншому місці, де це принесло б негайний зиск. Цьому також сприяла вроджена відраза до будь-якого безособового розпорядку існування, відраза, яка у португальців ішла пліч-о-пліч із прагненням домінувати, а також з відносно нечисленними засобами, які вони мали у розпорядженні як нація. Не мали вони й будь-якої схильності до тої аскетичної строгості, до якої своїх уродженців, здається, надихає навіть пейзаж Кастилії та яка нерідко втілюється у схильності підкорювати наше життя упорядкованим і абстрактним правилам.

Фантазія, з якою в наших містах, порівняно з містами іспанської Америки, часто розташовувалися вулиці або помешкання, безсумнівно, є відображенням подібних обставин. Власне, у Баії, найбільшому місті колонії, мандрівник початку XVIII сторіччя помічав, що будинки розташовувалися згідно з капризом мешканців. Усе там було нестандартним, отже, здавалося, що головна площа, де височів палац віце-королів, лише випадково опинилась на своєму місці. Ще у першому сторіччі колонізації у Сан-Вісенте та Сантуші вулиці розташовувалися настільки неупорядковано, що перший генерал-губернатор Бразилії скаржився, що не міг звести мури навколо двох поселень, бо це тягнуло за собою великі роботи та спричинило б значну шкоду мешканцям .

Правда, прямокутна схема використовувалася — власне, це помітно вже на плані Ріо-де-Жанейро, — коли не було значних природних перешкод. Проте було б ілюзорним припускати, що пристосування цієї схеми обумовлено прихильністю до фіксованих і сталих форм. Насправді, у своїй більшості це пояснюється раціональними й естетичними принципами, встановленими за доби Відродження, яка черпала натхнення в ідеалах античності. Хоч би як там було, у нас геометрична строгість ніколи не змогла поширитися так само, як на територіях, що належали іспанській короні: нерідко під час подальшої розбудови міст доводилося відмовитися від початкових планів, поступаючись насамперед топографічним умовам.

Саме рутина, а не абстрактна ідея була принципом, яким керувалися португальці у цій і багатьох інших царинах своєї колоніальної діяльності. Вони діяли радше шляхом експериментів, які не завжди добре співвідносились один з одним, замість того щоб заздалегідь начертати план, а потім дотримуватися його до кінця. Небагато знайдеться заснованих ними в Бразилії будівель, які б не переносились один, два ба більше разів із місця на місце, тому присутність класичної старої вілли поруч із міським центром колоніальної доби є беззаперечним свідченням цього експериментального та неупорядкованого підходу.