Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 61

Не можна поклавши руку на серце стверджувати, що хоча б одне з найбільших заморських починань португальців було по-справжньому популярним у королівстві. Очевидно навіть, що власне відкриття морського шляху до Індії було персональним рішенням короля, яке не поділяли його радники. Їм здавалося нерозумним відмовитися від чогось конкретного заради невизначеного або проблематичного. Таким конкретним, за словами Даміана ді Ґойша, було мирне освоєння Гвінеї та добропристойне завоювання низки місцевостей в Африці заради прибутків торговців, збільшення доходів до державної скарбниці та забезпечення службою дворянства. Пізніше, коли аромат індійської кориці потягне з королівства дедалі більше людей, з’являться інші причини, аби суворо засудити східний замір. Річ у тім, що швидке збагачення або надія на це зазвичай настільки засліплюють людей, відволікаючи їх від переваг продуктивної праці, як правило, рутинної та монотонної, що вони починають по-справжньому вірити лише у щасливий випадок і вдачу.

Негативний вплив на характер португальців, який, імовірно, справили заморські завоювання, був, як відомо, невід’ємною темою творів поетів і хронікерів XVI сторіччя. І зовсім невипадково самий факт цього впливу збігся у цілому з процесом піднесення торговельної буржуазії, яка почала своє сходження ще за часів Авіської династії та помітно зміцнилася після того, як Дон Жуан ІІ зміг збити пиху придворної знаті.

Відносна розмитість меж соціальних класів привела до того, що в Португалії це піднесення не наштовхнулося на серйозні перешкоди, на противагу тому, що зазвичай відбувалося в країнах, де феодальні традиції пускали довге коріння, внаслідок чого класова стратифікація була набагато жорсткішою. Оскільки досить часто внукам ремісників не заборонялося піднятися до рівня родовитих людей і змішуватися з ними, усі прагнули досягти статусу ідальго.

У результаті соціальні та духовні цінності, які традиційно були притаманні саме цьому класові, перетворилися й на характерний атрибут постійно зростаючого класу буржуазії. З іншого боку, було неможливим консолідувати або кристалізувати етичні цінності, які б кардинально відрізнялися від традиційних аристократичних цінностей. Також не можливо було й завершити перехідний період, який зазвичай супроводжується буржуазними революціями, аби запанували нові цінності.