Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 58

Навіть у найкращі періоди діяльність португальців у Бразилії була спрямована радше на розвиток факторій, ніж на колонізацію. Не було доцільним засновувати тут серйозні підприємства, принаймні такі, які не давали б негайних прибутків. Нічого, що могло б потягнути за собою великі витрати або зашкодити метрополії. Торгашеські правила, якими керувалися всі колоніальні держави аж до ХІХ століття, згідно з яким метрополія й колонії мають доповнювати одне одного, чудово відповідали подібній точці зору. Отже, у заморських володіннях було суворо заборонено виробництво товарів, які могли б конкурувати з аналогічними товарами, виготовленими у королівстві. Наприкінці XVIII століття, коли капітанство Сан-Педру-ду-Ріу-Гранді почало постачання пшениці для решти Бразилії, кабінет міністрів у Лісабоні змусив суд ухвалити рішення про припинення розведення цієї культури. А в королівському указі від 5 січня 1785 року, яким наказувалося знищити всі золоті, срібні, шовкові, бавовняні, лляні та вовняні мануфактури, які могли бути розташовані на території Бразилії, зазначалося, що оскільки мешканці колонії завдяки сільському господарству мають усе, що їм необхідно, то, якщо додати до цього здобутки промисловості та мистецтва пошиття одягу, «зазначені мешканці стануть повністю незалежними від столиці їхньої метрополії».

Утім, португальська адміністрації виглядає у деяких аспектах відносно ліберальнішою, аніж іспанська колоніальна влада. На відміну від іспанських колоній, у Бразилії дозволявся вільний в’їзд іноземців, які були налаштовані там працювати. Незліченні іспанці, італійці, фламан­дці, англійці, ірландці та німці приїздили сюди, користуючись цією толерантністю. Крім того, іноземцям дозволялося мандрувати узбережжям Бразилії як торговцям, якщо тільки вони зобов’язувалися сплачувати 10% вартості своїх товарів — податок на імпорт, а також не торгувати з індіанцями. Подібна ситуація зберігалася принаймні на першому етапі існування колонії. Вона змінилася лише 1600 року, протягом іспанського панування в Португалії, коли Філіп ІІ на­ка­зав остаточно вигнати всіх іноземців з Бразилії. Тоді ж було заборонено наймати їх на посади керуючих сільськогоспо­дарськими плантаціями, наказано провести перепис їхньої кількості, їхнього нерухомого та рухомого майна, а в деяких місцях, наприклад у Пернамбуку, їм було віддано наказ повернутися до своєї батьківщини. Подібна заборона буде знову введена через двадцять сім років, і лише після Реставрації та відновлення незалежності вона буде частково скасована щодо англійців і голландців.