Читать «Запізнілий цвіт валінурії» онлайн - страница 78

Олесь Архипович замовк. Мовчали, замислившись, і Ніна та Станіслав. Милувалися разочками перших електричних вогнів, що займалися на присмирнілих пагорбах. Почали спалахувати ліхтарі і в порту та на набережній. Це було неповторне видовисько. Яскраві вогні від ліхтарів бігли по воді вузенькими доріжками, що розбивалися дрібною хвилею і десь далеко в морі зливалися в мерехтливе сяєво, яке, ніби живе, пульсувало жовтогарячим полум’ям, окреслюючи горизонт.

— Красиво? — перехопив їхні погляди Олесь Архипович. — А ви знаєте, яке видовище постає перед спостерігачем з моря, особливо рано-вранці, коли сонячне проміння висвітлює невисокі пагорби, на яких почіплялися старовинні генуезькі вежі та криті барвистою черепицею будиночки, що потопають у зелені? Враження таке, ніби ви підпливаєте до якогось казкового міста, що воскресло із сивої минувшини, та так і застигло на цих пагорбах, милуючись собою в морському люстрі. Це враження збережеться у вас, аж поки місто не прокинеться, не обізветься гудками пароплавів, не наповниться гулом транспорту, метушнею та голосами людей. Та і тоді враження не зникне, бо місто наше — то таки суцільний старовинний пам’ятник, який безліч разів руйнувався різними зайдами, а потім знову, мов казковий фенікс, воскресав із руїн і згарищ, відроджувався у своїй одвічній красі, щоб тепер заговорити до нас мовою наших далеких пращурів…

Вам треба обов’язково здійснити морську прогулянку катером і помилуватися нашим містом з моря. Краще це зробити вранці або в сонячне надвечір’я. Екскурсійне бюро пропонує багато цікавих туристських маршрутів. — і Козир подумав, потім запитав: — Чим ви займаєтеся, скажімо, завтра?

— Будемо відпочивати, мабуть, підемо на пляж, — сказала Ніна і запитально подивилася на Станіслава.

Той ствердно кивнув головою.

— Давайте домовимося так. Відпочивайте, а приблизно годині о третій після полудня я чекатиму вас біля пристані. Зробимо невеличку морську прогулянку, я покажу вам наші околиці, мальовничі береги… До того ж я приготував для вас сюрприз. Певен, ви будете приємно здивовані.

— Що саме? — не втрималася Ніна.

— На те й сюрприз, щоб вам покортіло. Дізнаєтесь завтра при зустрічі. А тепер, мабуть, будемо розходитися. А то я вас заговорив, а ви з дороги натомлені. Пора відпочивати. — Козир підвівся і, пропускаючи перед себе гостей, попрямував до виходу. — Ходімо я вас проведу, а разом покажу наше вечірнє місто.