Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 99

сті дисгармонія особистості. А щоб знову прийти від хаосу

до порядку, промине чимало літ. І як тут не згадати слова

Гете, що «життя, на жаль, коротке, а шлях до досконалості

далекий». Отож треба так жити, щоб не прийти до межі

життя з порожньою і чорною душею. А шлях у вічність

такий короткий, як і саме життя.

***

Ніхто нині не заперечує, що все у світі має причин-

но-наслідковий характер. Причина і наслідок – філософські

категорії, які лежать ніби на поверхні й ні в кого не виклика-

ють сумніву. Але є, на мій погляд, речі, які не вкладаються в

прості явища людської свідомості. Мені не раз доводилось

вступати в полеміку про причину того чи іншого явища,

виникнення хвороби. Колись навіть написав наукову статтю

про причину хвороб взагалі і доказував у ній, що етіологію

тої чи іншої хвороби можна звести до моноетіології, тобто,

що хвороба виникає або, власне, має лише одну причину.

У попередні кілька років нагромадилося стільки недо-

брого, прикрого, що веде або вже привело до депресії,

суму, нудьги, і я почав аналізувати крок за кроком причину

і наслідок того чи іншого неприємного явища, що гнітить

душу, знесилює і так стомлене серце. Згадую свого покій-

ного тата Миколу, який прожив довгий вік, покинувши цей

світ на 91 році життя. Причиною смерті у Свідоцтві про

смерть сільський лікар написав – «хронічний бронхіт». Не

перечив йому, бо ескулап мусив щось написати. Насправді

помер тато від старості. Людина народжена, щоб вмерти.

169

Добре, коли Бог дає людині довгий вік без хвороб і тяж-

ких життєвих потрясінь. У мого тата були важкі життєві

потрясіння, які тривали впродовж більшої половини його

свідомого життя. Але є безпосередній привід або поштовх,

що прискорює кончину людини. Таким поштовхом, що

прискорила смерть мого тата, стала травма грудної клітки

і руки, яка сталася на огороді, коли він зачепився за високе

густе бадилля, впав, а відтак – біль у грудях, застій у легенях,

серцево-судинна недостатність – і врешті смерть при корот-

кочасній втраті свідомості перед відходом на той світ.

Тут я привів приклад причини і наслідку такий, що

легко пояснити. Але є інші невидимі, на перший погляд,

причини і наслідки. Прочитає їх хтось і скаже: випадко-

вість, збіг обставин.

Мої тривалі роздуми, аналіз пережитого ведуть до розу-

міння, що ніщо в світі не минає безслідно. Отож, можна

щось призабути, не догледіти, не додуматись чи ігнорувати,

та не можна заперечити, що за гріх настане кара лише на

тому світі, але й іще за життя людини. Після смерті кожна

людина перетворюється в прах, і йде у вічне небуття, яке

трудно піддається розумінню живій людині. Тому треба

дбати за живих, допомагати їм у житті і пам’ятати про тих,

хто уже в засвітах, а перебуваючи в старості – не забувати

згадати дитинство.

Ось як про пам’ять сказав Анатоль Франс: «Мені зда-

ється, що пам’ять чарівна сила, що дар відтворювати

минуле такий же дивовижний і дорогоцінний, як і дар

передбачувати майбутнє». Іноді навіть тіні минулого спону-

кають багатьох глянути на світ широко відкритими очима,

бо як лаконічно про це сказала поетеса Марія Лозняк, що: