Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 89
User
Богом після смерті.
А батько в щоденній зажурі чекає на свою зоряну дорогу
і часто в думках звертається до своєї дочки, присвячує їй
вірші і молиться:
Вірші Якова Бузинного і його передчасно вмерлої дочки
Наталії – справжня духовна скарбниця, з якої можна чер-
пати добро і натхнення.
ЯР ЧОРНОГОР (ПАВЛО ФЕДЮК)
ПОВЕРНУВСЯ В КАРПАТСЬКІ РУНГУРИ
Павло Федюк – поет, письменник за два тижні до своєї
загибелі передбачив її. Я познайомився з ним в кінці дев’яно-
стих років ХХ століття в приміщенні Львівського відділення
НСПУ на презентації якоїсь книжки. З цього часу часто
заходив до нього в редакцію газети «Літературний Львів», де
він працював редактором. У письменницькому часописі я
152
публікував свої новели і кожного разу відчував, що розмови,
дискусії з такою непересічною особистістю йдуть мені на
користь. Поруч із редакцією «Літературного Львова» знахо-
дилось видавництво «Кобзар». Там я видав кілька своїх кни-
жок, а до однієї із них – «Хмари над Гараєм» – Павло Федюк
написав передмову – «Повнота щастя і зрада».
Відвідування творчої спілки, знайомство з багатьма пись-
менниками і поетами надавали мені стимул до написання чер-
гових повістей, новел, оповідань. Кілька разів разом з письмен-
никами Львова зустрічав Новий рік, цікаво пройшло і відзна-
чення 50-ліття Павла Федюка, на якому мав честь бути. Напи-
савши п’ять книжок, а це повісті, оповідання, новели, нариси,
я подав заяву для вступу в Національну спілку письменників
України. Та моя заява і рекомендації письменників Євгенії
Божик, Надії Ковалик і Ярослава Павлюка довго лежали «уже
під верхом», як казав тодішній голова Львівського відділення
НСПУ Левко Різник, але не дав моїй заяві ходу, не представив
її перед приймальною комісією. Я не став роками чекати і без
усяких зволікань вступив в Українську асоціацію письменни-
ків Західного регіону, на засідання якої приходили і дехто з
членів НСПУ. Серед них завжди був Павло Федюк. Кожного
разу він брав активну участь у різних дискусіях, презентаціях
нових книг молодих і літніх авторів. Ніколи не чув від нього
повчань або дошкульної критики, а радше в його словах була
доброзичливість, побажання ретельніше працювати над сло-
вом, і автори завжди були вдячні йому за це.
Народився Павло Васильович Федюк 14 липня 1948 року
в селі Рунгури на Гуцульщині. Завжди пишався своїм селом,
родиною, якій довелося винести всі злигодні світових війн.
Село в часи Другої світової війни було майже вщент зруйно-
ване, але працьовиті односельчани не дали йому безслідно
зникнути. Про події, що відбувалися в селі, місцевих патріо-
тів, командира УПА «Заведію» Павло зібрав чималий мате-
ріал і писав трилогію під назвою «Рунгурська трагедія».
Після закінчення середньої школи вступив до Львів-
ського університету імені Івана Франка. Якраз у цей час про-
153
котилися масові арешти української інтелігенції, студентів.
Не оминула репресивна радянська система і Павла Федюка.
У 1973 році за націоналістичні висловлювання його виклю-
