Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 3

вались із душевними почуттями, що так буває рідко. Спо-

чатку їм здавалося, що світ для них такий прекрасний, а

щаслива доля готує їм у майбутньому встелені квітами без-

хмарні роки. Та вона виявилась для них гірше злої мачухи.

Вже кілька літ у них панує в квартирі сум, нудьга і безнадія.

Нині генетики багато чого здатні заздалегідь розпізнати:

уже в ранній період вагітності можуть виявити в майбут-

ньої породіллі, що в її утробі розвивається плід з патоло-

гічними ознаками. І тоді подружжя вирішує чи виносити

його, чи позбутися шляхом проведення штучного пере-

ривання вагітності. А от після народження інколи мало

можна щось зарадити, коли народжується дитина з важ-

кою фізичною вадою.

Обоє зійшлись на тому, що доля обійшла їх боком,

омріяне щастя так швидко втекло від них, щезло, і вони

зрозуміли – воно вже ніколи не повернеться до них. А

5

скільки було прекрасних задумів і мрій!.. Ще якийсь час

жили минулим, а відтак настали для них чорні будні,

інколи бачили перед собою лише безпросвітне убоге спів-

існування. Що з того, що були такі прекрасні почуття в

минулому? Тепер вони пригасли й залишились лише в

спогадах, а кожній молодій людині хочеться мати багато

чогось доброго вже сьогодні. А коли не видно навіть обри-

сів щасливого майбутнього, то наступає в декого розпач,

і життя стає сповненим жахіть. Навіть в очах у них був

помітний затаєний сум, бо добре знали, що так триватиме

довго і виходу з цього лиха нема. Тяжко, сумно, але нічого

не вдіють, бо навіть відомі медичні світила, до яких вони

зверталися, тільки розводили руками, мовляв, не можемо

змінити те, що далось від природи.

***

Подружжя почало через Інтернет з’ясовувати, чи є ще

на світі діти з такою патологією, і дізналися, що така пато-

логія зустрічається в народжених дітей нечасто. Леся охоче

розмовляла з батьками, сусідами, які деколи приходили до

них, або хтось заговорить до неї на вулиці, і вона старалася

почути від присутніх щось цікаве. Коли їй минуло сім років,

батьки найняли вчительку для індивідуального навчання,

хоч і самі багато чого її вже до цього часу навчили. Вчителька

мала на той час певний досвід, як навчати таких дітей, що

не могли відвідувати школу. Тут була ще одна велика про-

блема з навчанням, бо Леся не могла довго тримати куль-

кову ручку в руці. Напише кілька коротких речень і швидко

стомлюється. Зате мала надзвичайно добру пам’ять, мит-

тєво схоплювала прочитані чи почуті слова, а потім їх

по декілька разів повторювала в думці, щоб запам’ятати

надовго. Хтось прочитає їй уривок цікавої казки, а Леся тут

же може дослівно повторити почуте і просить, аби про-

читали її до кінця. Особливо вдавалось їй запам’ятовувати

вірші. Прочитає вірша два-три рази, і вона вже може його

переповісти слово в слово. Згодом навчилася тримати куль-

6

кову ручку в зубах і користуватися Інтернетом. Тепер для

неї відкривався досі не знаний навколишній світ.

Природа наділила дівчину красивим обличчям і врів-

новаженим спокійним характером. Навіть дехто дивувався,

що Леся вродливіша за свою красуню матір. Дівчину не дуже