Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 27

User

метод, але спробувати можемо, – сміється дівчина.

Цю розмову почула мати із сусідньої кімнати і при-

йшла до них, щоб продовжити розмову, притулилась до

хлопця, поцілувавши в щоку і каже:

– Будь з нею обережний, бачиш, яка вона крихітка.

– Розумію, я прийшов до неї не для того, щоб займатися

сексом, та ще й нетрадиційним методом, а щоб кохати, а

кохання має свої нюанси, видозміни. І ви, як жінка, що вже

багато чого бачила, маєте про це знати. Хочу не добавляти вам

горя, а щоб ваша дочка зазнала того, що в такому віці отриму-

ють її ровесниці. Тому не перечте їй в такому задоволенні. У

нас буде з нею не фізична близькість, а духовна, платонічна.

Юрко знав, що якийсь час він буде позбавлений мати

інтимні зв’язки, а з Лесею у нього можлива лише роман-

тична любов. Пристрасне кохання було в нього з дівчиною і

тривало недовго. Тепер йому здавалося, що воно пройшло

повз нього, лише торкнулося крилом і зникло, залишивши

тільки біль, розчарування і неспокій.

Лесина мати, ніби відчула його внутрішню тривогу, і так

ніжно стала куйовдити його жорсткий чуб і ще раз торкну-

лась губами його жорсткої щоки. А він шепнув їй на вушко:

– Осіб до сорокарічного віку, кажуть, треба цілувати

лише в губи, а ви…

Вона усміхнулася і хитнула головою на знак згоди, але

тут же віддалилася від нього.

З недавнього часу, а саме відтоді, коли почала працю-

вати, стала для нього наче матір’ю, якої він не пам’ятає.

Інколи йому так хотілося комусь сказати – «мамо». Тепер

Сніжана Павлівна і її хвора дочка наче злились в одній іпо-

стасі: наречена, мама, жінка.

– Ну то розкажи мені про того Платона, що вигадав

таку незвичну любов, – сказала Леся.

– Отож слухай, – почав розмову Юрко, коли мати пішла

на кухню готувати вечерю. – Платон – давньогрецький філо-

соф, що жив у четвертому столітті до нашої ери, у своїх

46

філософських трактатах пропагував духовну любов і через

це згодом її стали називати платонічною, тобто любов душі

і серця без фізичного контакту, а люди, що займаються

такою любов’ю, називаються асексуали, тобто такі, що не

займаються сексом і в той же час зазнають задоволення.

– То виходить, що в нас – платонічна любов?

– Так, – каже Юрко, – любов наша щира, чиста і лише

треба нам спрямувати свій розум в цьому напрямі, адже

таким коханням займаються дуже і дуже багато людей у

світі.

Леся здвигнула плечима і мовила стиха:

– Що ж, нехай буде по-твоєму. Мені, направду, й так

добре з тобою, одного боюсь, щоб ти не втік од нас, від мене.

– Я буду з вами стільки, скільки ви цього захочете, – ска-

зав голосно, аби його слова почула її мати, що поралася

уже на кухні.

***

Цього вечора вони довго очікували Івана Петровича.

Леся уже спала міцним сном, а Юрко і її мама про щось

розмовляли.

– Я так і досі не можу зрозуміти, що керує тобою, коли

ти доглядаєш нашу дочку, називаючи її своєю нареченою,

але мусиш зрозуміти народну мудрість, що «шила в мішку

не втаїш». Нас тут ніхто не чує, то признайся, чи робиш

це навмисне, щоб потім розказувати про свої пригоди, чи

дістав від когось завдання вкрасти дівчину на органи?

– Ні, я не такий, як вам здається. Судіть мене, карайте,