Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 79

Нахилившись майже впритул до обличчя сестри, Гантер сказав:

— Мені дуже шкода, Лейсі, що я не приїхав раніше. Ми з Мелані були у Римі, але я повернувся так швидко, як тільки зміг. Як ти почуваєшся, люба?

— Бувало й краще, — відповіла вона хриплим голосом.

Існувала велика ймовірність того, що Гантер востаннє був у Римі кілька років тому. Брат любив згадувати у розмові модні місця. А Мелані була дружиною номер два, жінкою, яку Лейсі ненавиділа і, на щастя, бачила не часто.

— Вона опритомніла лише сьогодні вранці, — докинула Анна зі свого місця. — Тому ти нічого не втратив.

— А у тебе, мамо, як справи? — запитав Гантер, навіть не глянувши на Анну.

— Добре, дякую, що запитав. Тобі конче потрібно було так грубити Труді й Рональду?

На якийсь час у повітрі повисла напруга. Гантер глибоко вдихнув, але, хоч це й не було властиво його характеру, промовчав. Потім, не відводячи погляду від сестри, продовжив:

— Я читав новини. Це просто жах. А твій друг загинув? Не можу в це повірити. Що сталося?

— Лікар заборонив їй розмовляти про аварію, — втрутилася Анна.

Гантер поглянув на матір:

— Ну, мене не хвилює, що там сказав лікар. Я тут, і якщо мені хочеться поговорити з сестрою, ніхто не буде вказувати мені, про що нам говорити, — він повернувся до Лейсі й повторив запитання: — Що сталося, Лейсі? Хто був за кермом іншого авто?

— Їй зараз важко усе пригадати, Гантере. Вона була в комі з ночі понеділка. Не наполягай, добре? — попросила Анна.

Однак Гантер не звик відступати. Він продовжував:

— Я знаю чудового адвоката, і ми засудимо того покидька. Це ж його вина, правда, Лейсі?

Анна демонстративно зітхнула так голосно, як тільки могла, потім встала і вийшла з кімнати.

Лейсі злегка похитала головою і відповіла:

— Я не пам’ятаю.

Потім вона заплющила очі й заснула.

До кінця дня Гантер прилаштував під свої потреби щонайменше половину приватної палати Лейсі. Він переставив два стільці, столик на коліщатах, нічний столик, на якому колись стояла лампа, і маленький розкладний диван таким чином, щоб йому було зручно працювати на комп’ютері з iPad, двома мобільними та масою паперової роботи. Медсестра Ретчед заперечувала, але швидко зрозуміла, що кожен її коментар викликає лише напади гніву і погрози з боку цього чоловіка. Труді й Рональд заходили кілька разів, щоб дізнатись, як там Лейсі, але було зрозуміло, що їхня присутність тут відтепер не бажана. Зрештою Анна здалася. Пізніше того ж дня вона оголосила своїм двом дітям, що повертається назад у Клірвотер на день чи два; вона повернеться так швидко, як тільки зможе; якщо ж Лейсі щось буде потрібно, хай відразу зателефонує.

Коли Лейсі спала, Гантер або припиняв телефонні розмови, або виходив з телефоном у коридор, або швидко, але тихо працював за комп’ютером. Коли ж вона прокидалася, брат або сидів поряд, або сварився з кимсь по телефону через якусь угоду на межі зриву. Він постійно чіплявся до медсестер і санітарів, щоб вони принесли йому ще кави, а коли його прохання ігнорували, сердито тупотів донизу в їдальню, де їжа мала «огидний вигляд». Лікарі йому теж не надто симпатизували: вони дивилися на Гантера так, наче цей чоловік може будь-якої миті розпочати бійку. При цьому вони поводились досить обережно, щоб не провокувати його.