Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 78

Голос брата зазвичай віщував неприємності, але цієї миті Лейсі вважала його прекрасним. Вона навіть усміхнулася, від чого біль пройняв її, прокотившись від голови до колін.

— Ось і він, — сказала Анна Стольц.

Труді й Рональд різко випростались, ніби приготувались до чогось неприємного.

Двері, грюкнувши, відчинилися, і на порозі без зайвих церемоній з’явився Гантер, а за ним медсестра. Він поцілував маму в лоб, ігноруючи тітку й дядька, а потім кинувся до Лейсі.

— Святі небеса, дівчинко, що вони з тобою зробили? — запитав Гантер і поцілував сестру в чоло. Вона знову спробувала усміхнутися.

Він озирнувся і сказав:

— Привіт Труді! Привіт Рональде! Попрощайся, Рональде, бо тобі доведеться почекати в коридорі. Медсестра Ретчед погрожує викликати охорону через якесь несправедливе і безпідставне правило, якого дотримуються у цій глушині.

Труді потягнулася по сумочку, а Рональд сказав:

— Ми уже підемо. Повернемося за кілька годин.

Вони квапливо залишили палату, вочевидь, дуже щасливі, що уникнули товариства Гантера. Той гнівно поглянув на медсестру Ретчед, підняв два пальці і сказав:

— Один відвідувач, два відвідувачі. Я і матуся. Можете порахувати? Тепер, коли ми діємо за правилами, чи не залишили б ви нас наодинці, щоб я міг поговорити з сестрою?

Медсестра Ретчед вийшла, задоволена. Анна похитала головою. Лейсі було смішно, але вона знала, що розсміятися — це буде надто боляче.

Залежно від року чи навіть місяця Гантер Стольц був або одним із десяти найкращих агентів з комерційної нерухомості в Атланті, або одним із п’яти найгірших, тих, які, вірогідно, збанкрутують. За сорок один рік таке з ним траплялося принаймні двічі; здавалося, йому призначено жити у скруті, в той час як інші процвітали. Коли приходили хороші часи і гроші давалися легко, він багато позичав, будував як одержимий і розкидався грішми так, ніби вони ніколи не закінчаться. Коли ринок йому не сприяв, він переховувався від банків і позбавлявся активів за зниженими цінами. Середини для нього не існувало, жодного попереднього планування, чи, Боже збав, заощаджень певної суми грошей. Коли він опинявся на дні, то не припиняв вірити у світле майбутнє, а коли йому справді щастило, смітив грошима і забував про погані часи. Атланта ніколи не перестане рости, і справою його життя було забудувати її ще більшою кількістю торгових і офісних центрів та житлових будинків.

Вже з перших слів брата, що супроводжували його вторгнення, Лейсі зрозуміла, що справи в нього йдуть не дуже добре. Про це свідчив той факт, що він їхав із Атланти, а не скористався приватним літаком.