Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 63

Виконавши більшу частину брудної роботи, жінки зібралися й поїхали в місто. Вони придбали взуття у Barneys, неквапно пообідали у Le Bernardin і врешті-решт опинилися у діамантовому районі. Там жінки зустрілися з одним із улюблених постачальників. Вони придбали колекцію нових золотих монет, які ще не були в обігу, — крюґерранд із Південної Африки, «кленові листки» з Канади і, щоб підтримати місцеву економіку, американські «орли». За усе це розрахувалися готівкою. Лише готівка, жодних паперів, жодних записів, ніяких слідів. У крихітному магазині було як мінімум чотири камери спостереження, і когось це могло насторожити. Хтось десь може спостерігати, але з часом такі речі уже не викликають хвилювання. Їхню справу завжди супроводжував ризик. Головне — це навчитися розрізняти, який ризик є прийнятним.

Суботнього вечора Клаудія і Філліс подивилися мюзикл на Бродвеї, а потім повечеряли в Орсо, але знаменитостей не бачили. Близько опівночі пішли спати, задоволені ще одним вдалим днем. У неділю вранці, спакувавши усі цінності разом із колекцією нового і страшенно дорогого взуття, жінки вирушили у Тетерборо. В аеропорту на них уже чекав літак.

Розділ 12

Г’юго спізнився на збори. Поки всі його чекали, Гейсмер переглядав нові фото та звіти із подорожей, а Лейсі відповідала на електронні листи.

— Як думаєш, чому всі ці записи почали вести лише сім років тому? — запитав він.

— Гадки не маю. Маєрс не знає, але він вважає, що приблизно в той час з’явився «кріт». Очевидно, що це хтось наближений до Макдовер; можливо, з цього все й почалося.

— Він це чи вона, запевняю тебе — грошей цій людині не бракує. Важко повірити в те, що ці фото були зроблені з машини на узбіччі. Швидше за все, фотограф перебував у одному з будинків.

— Їх всього чотири якраз навпроти будинку судді, — сказала Лейсі. — Два з них здають в оренду за тисячу на тиждень. Цілком можливо, що наш інформатор винайняв один із них, встановив там камери, а тому точно знав, коли прибудуть Макдовер і Дюбос. Просто розвідник якийсь.

— І справді. Маєрс знає, про що говорить, Лейсі. Ці люди задіяні в брудному бізнесі. Не впевнений, що нам до снаги це довести, але докази стають усе більш промовистими. Як гадаєш, якою буде реакція Макдовер, коли ми про все це у неї запитаємо?

— Невдовзі дізнаємося.

Двері з тріском відчинилися і на порозі з’явився Г’юго.

— Пробачте мені моє запізнення. Ще одна важка ніч, — сказав він.

Г’юго кинув портфель на стіл і відпив кави із великої чашки.

— Я б приїхав сюди раніше, якби не розмовляв по телефону з хлопцем, який не бажав назвати своє ім’я.

Гейсмер кивнув головою; в руках він усе ще тримав фотокартку.

— Все добре? — запитала Лейсі.

— Вперше він зателефонував сьогодні близько п’ятої, трохи зарано, але так уже склалося, що я не спав. Чоловік сказав, що працює в казино і поділиться інформацією, яка може виявитися корисною. Він повідомив, що знає про наше розслідування, пов’язане з племенем і суддею, та пообіцяв допомогти. Я трохи натиснув на нього, і він поклав слухавку. Десь годину тому він знову зателефонував з іншого номера і сказав, що хоче зустрітися і обговорити деталі угоди. Я запитав, про яку угоду йдеться, і тут він почав говорити щось незрозуміле. Чоловік сказав, що там відбувається багато підозрілих речей і рано чи пізно про це всі дізнаються. Він із племені, знає вождя і людей, які керують казино, і не хоче опинитися у центрі катастрофи, коли це усе полетить шкереберть.