Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 65
Джон Гришэм
Хтось наближався до них у темряві з боку будівлі.
— Агов! — крикнув Г’юго до тіні.
Лейсі вийшла з авто.
— Підійдіть ближче, — відповів незнайомий голос.
У темряві можна було розгледіти силует чоловіка, що стояв на місці. На ньому був кашкет, червона жаринка від сигарети танцювала в повітрі. Детективи ступили ще ближче, але він спинив їй:
— Досить! Ви не побачите мого обличчя.
— Ну, що ж, думаю, наші вам можна бачити, — сказав Г’юго.
— Така відстань мене влаштовує. Ви містер Хетч, правильно?
— Так.
— А та дівчина хто?
— Мене звати Лейсі Стольц. Ми колеги.
— Ви не попереджали мене, що прийдете з жінкою.
— Ви не запитували, — різко відповів Г’юго. — Вона моя напарниця, ми працюємо разом.
— Мені це не подобається.
— Дуже шкода.
Чоловік помовчав, видихаючи сигаретний дим, зміряв їх поглядом. Потім прочистив горло, плюнув і відповів:
— Я так розумію, ви йдете слідами судді Макдовер.
— Ми працюємо на Раду з судових правопорушень, — відповіла Лейсі. — Ми юристи, не копи. Наша робота полягає у розслідуванні скарг на дії суддів.
— Цю суддю потрібно посадити до в’язниці разом із усіма спільниками.
Він говорив швидко і помітно нервував. Чоловік видихнув дим із легень, і хмарка здійнялась у повітря.
— Ви говорили, що працюєте в казино, — нагадав Г’юго.
Незнайомець витримав довгу паузу, але все ж відповів:
— Правда. Що вам відомо про суддю?
— Ми отримали скаргу, в якій ішлося про правопорушення, але нам заборонено розголошувати деталі, — відповіла Лейсі.
— Правопорушення? — перепитав чоловік і нервово засміявся. Він кинув сигарету на землю, і вона ще якусь мить жевріла.
— Ви можете заарештувати когось чи лише пхаєте носа не в свої справи?
— Ні, ми не затримуємо людей, — відповів Г’юго.
З темряви знову пролунав нервовий сміх.
— Тоді я марную свій час. Мені потрібно поговорити з кимось, хто може щось зробити.
— Ми наділені владою провести розслідування і звільнити суддю, якщо щось знайдемо, — повідомила Лейсі.
— Суддя — це не найбільша проблема.
Вони чекали на продовження, але навколо була тиша. Детективи напружено намагалися розгледіти силует, та він ніби розчинився у повітрі. Чоловік утік. Г’юго ступив кілька кроків уперед і запитав:
— Ви ще тут?
Відповіді не було.
— Він уже десь далеко, — прошепотіла Лейсі. — Думаю, він втік.
Кілька секунд вони стояли, не рухаючись, потім Г’юго сказав:
— Мабуть, ти маєш рацію.
— Мені тут не подобається, давай уже поїдемо.
Вони швидко відчинили дверцята і сіли в автівку. Коли Лейсі здала назад, світло фар освітило будівлю. Там нікого не було. Вона звернула на шосе та скерувала машину в напрямку казино.