Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 65

Хтось наближався до них у темряві з боку будівлі.

— Агов! — крикнув Г’юго до тіні.

Лейсі вийшла з авто.

— Підійдіть ближче, — відповів незнайомий голос.

У темряві можна було розгледіти силует чоловіка, що стояв на місці. На ньому був кашкет, червона жаринка від сигарети танцювала в повітрі. Детективи ступили ще ближче, але він спинив їй:

— Досить! Ви не побачите мого обличчя.

— Ну, що ж, думаю, наші вам можна бачити, — сказав Г’юго.

— Така відстань мене влаштовує. Ви містер Хетч, правильно?

— Так.

— А та дівчина хто?

— Мене звати Лейсі Стольц. Ми колеги.

— Ви не попереджали мене, що прийдете з жінкою.

— Ви не запитували, — різко відповів Г’юго. — Вона моя напарниця, ми працюємо разом.

— Мені це не подобається.

— Дуже шкода.

Чоловік помовчав, видихаючи сигаретний дим, зміряв їх поглядом. Потім прочистив горло, плюнув і відповів:

— Я так розумію, ви йдете слідами судді Макдовер.

— Ми працюємо на Раду з судових правопорушень, — відповіла Лейсі. — Ми юристи, не копи. Наша робота полягає у розслідуванні скарг на дії суддів.

— Цю суддю потрібно посадити до в’язниці разом із усіма спільниками.

Він говорив швидко і помітно нервував. Чоловік видихнув дим із легень, і хмарка здійнялась у повітря.

— Ви говорили, що працюєте в казино, — нагадав Г’юго.

Незнайомець витримав довгу паузу, але все ж відповів:

— Правда. Що вам відомо про суддю?

— Ми отримали скаргу, в якій ішлося про правопорушення, але нам заборонено розголошувати деталі, — відповіла Лейсі.

— Правопорушення? — перепитав чоловік і нервово засміявся. Він кинув сигарету на землю, і вона ще якусь мить жевріла.

— Ви можете заарештувати когось чи лише пхаєте носа не в свої справи?

— Ні, ми не затримуємо людей, — відповів Г’юго.

З темряви знову пролунав нервовий сміх.

— Тоді я марную свій час. Мені потрібно поговорити з кимось, хто може щось зробити.

— Ми наділені владою провести розслідування і звільнити суддю, якщо щось знайдемо, — повідомила Лейсі.

— Суддя — це не найбільша проблема.

Вони чекали на продовження, але навколо була тиша. Детективи напружено намагалися розгледіти силует, та він ніби розчинився у повітрі. Чоловік утік. Г’юго ступив кілька кроків уперед і запитав:

— Ви ще тут?

Відповіді не було.

— Він уже десь далеко, — прошепотіла Лейсі. — Думаю, він втік.

Кілька секунд вони стояли, не рухаючись, потім Г’юго сказав:

— Мабуть, ти маєш рацію.

— Мені тут не подобається, давай уже поїдемо.

Вони швидко відчинили дверцята і сіли в автівку. Коли Лейсі здала назад, світло фар освітило будівлю. Там нікого не було. Вона звернула на шосе та скерувала машину в напрямку казино.