Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 8

Лорд Балькарра, губернатор острова, і принц де-Ла Тур д’Овернь самі провели його на корабель. Таємний агент принца, Желямбр, що колись був одним з охоронців графа д’Артуа, особисто наглядав за обладнанням його каюти: цей родовитий дворянин був таким уважним, що сам вніс за старим його чемодан. Залишаючи корабель, пан де-Желямбр низько уклонився цьому селянинові. Лорд Балькарра сказав йому на прощання: «Бажаю успіху, генерале», а принц де-Ла Тур д’Овернь промовив: «До побачення, кузен».

Цього незвичайного пасажира моряки відразу ж прозвали «Селянином». Вони не знали, хто він і чому потрапив на корабель, але розуміли, що цей «Селянин» такий же селянин, як їхній військовий корвет — торговельне вантажне судно.

Вітер був слабкий. «Клеймор» залишив Боннюї, обминув Булей-Бей і якийсь час ішов на видноті вздовж берега, поступово зменшуючись у спадаючій темряві, доки не зник зовсім.

За годину Желямбр, повернувшись до себе в Сент-Ельє, послав соутгемптонським експресом графові д’Артуа, в головну квартиру герцога Йоркського, такі чотири рядки:

«Монсеньйор, від’їзд відбувся. Успіх забезпечено. Через вісім днів запалає все узбережжя, від Гранвіля до Сен-Мало».

А за чотири дні до того депутат від Марни Прієр, що був посланий з важливими повноваженнями до армії Шербурзького узбережжя і в той час перебував у Гранвілі, одержав від таємного емісара написане тим же почерком, що й наведена вище депеша, повідомлення:

«Громадянин депутат, 1 червня, в час відпливу, військовий корвет „Клеймор“ із замаскованою батареєю вирушить до Франції, щоб висадити на берег одного чоловіка. Його прикмети: високий на зріст, старий, волосся сиве, одягнений селянином, руки аристократичні. Докладніше повідомлю вам усе завтра. Він висадиться другого вранці. Попередьте ескадру, захопіть корвет, гільйотинуйте цього чоловіка».

II. КОРАБЕЛЬ І ПАСАЖИР ПІД ПОКРОВОМ НОЧІ

Корвет, замість того, щоб узяти напрям на південь до Сент-Катрін, повернув на північ, потім на захід і сміливо увійшов у морську протоку між Серком і Джерсеєм, що зветься Протокою Катастроф. На берегах цієї протоки не було тоді жодного маяка.

Сонце давно зайшло. Ніч була чорна, темніша, ніж звичайно влітку. Хоч у цю пору мав світити місяць, але небо облягли важкі хмари, що рідко буває в такий період і, судячи з усього, можна було сподіватися, що місяць вирине лише на хвилину, перед самим заходом. Кілька хмар нависло над самим морем, вкриваючи його туманною імлою.