Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 39

«Як тільки особа колишнього маркіза де-Лантенака буде встановлена, він буде розстріляний. Підписано: Командир батальйону, начальник експедиційного загону ГОВЕН».

— Говен! — скрикнув маркіз.

Він глибоко замислився, втупивши очі в об’яву.

— Говен! — повторив він знову.

Потім рушив далі, обернувся, поглянув на хрест, повернувся назад і прочитав об’яву ще раз.

І помалу пішов геть. Якби хтось був біля нього, то почув би, що він тихо повторює: «Говен!»

З глибини вибалків, якими він пробирався, не видно було дахів ферми, — вона лишилась з лівого боку. Він обходив високий і крутий пагорок, увесь укритий квітучим терном. Вершина пагорка, земляна брила, мала своєрідну форму, яку в цьому краї називають «кабанячою головою». Стоячи біля підніжжя пагорка, нічого не можна було побачити за стіною дерев. Листя було немовби насичене світлом. Вся природа пройнята була глибокою радістю ранку.

Раптом цей пейзаж став страшним. Ніби якесь страховище вискочило з засідки. Ніби смерч звуків, диких криків і пострілів обрушився на залиті сонцем поля й ліси. З того боку, де була ферма, знявся великий стовп диму, пронизаний язиками полум’я, все село ніби спалахнуло, як скирта соломи. Було щось лиховісне в цьому раптовому переході від спокою до шаленства, в цьому пекельному вибуху серед ясного ранку, в цьому несподіваному страхітливому видовищі. Бій точився десь поблизу Ерб-ан-Пайль. Маркіз зупинився.

Немає людини, у якої в таких випадках цікавість не поборола б страху. Хочеться дізнатися, що це таке, а там хоч і загинути. Маркіз став підійматися на пагорок, біля якого проходила дорога. Звідти його можуть побачити, але й він побачить. Через кілька хвилин він уже був на «кабанячій голові» і став вдивлятися.

Дійсно, там стріляли і палала пожежа. Він чув вигуки, бачив вогонь. Ферма наче стала центром невідомої катастрофи. Що це було? Хтось атакував ферму Ерб-ан-Пайль. Але хто? Це був бій? Чи, може, військова екзекуція? Сині, як приписував їм революційний декрет, часто карали таким чином непокірні ферми й села. Запалювали, для прикладу іншим, усі ферми й села, які не зробили просік у лісах для проходу республіканської кавалерії, відповідно до наказу. Зовсім недавно так скарали парафію Бургон біля Ерне. Чи не зробили того ж з Ерб-ан-Пайль? В лісах і гаях Таніса та Ерб-ан-Пайль не було жодного стратегічного проходу, яких вимагав декрет. Може, це покарання за непослух? Може, авангард, що зайняв ферму, дістав про це наказ? Хіба ж цей авангард не був частиною однієї з тих експедиційних колон, прозваних «диявольськими колонами»?

Густі дикі зарості оточували з усіх боків пагорок, з вершини якого дивився маркіз. Ці зарості, що їх називали Ерб-ан-Пайльською дібровою, але які були, по суті, просто лісом, тяглися аж до ферми і ховали в собі, як і всі бретонські хащі, цілу сітку ярів, балок і стежок, цілий лабіринт, в якому губилися республіканські загони.