Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 199

53

Мінос, Еак і Радамант — за старогрецькими переказами, судді підземного світу. Автор уподібнює цим казковим фігурам Марата, Робесп’єра і Дантона.

54

Гора, або монтаньяри. — Ще в Установчих зборах Робесп’єр і інші ліві депутати сиділи на верхніх місцях. Звідси назва лівої опозиції в Конвенті — Гора; «монтаньяр» по-французькому «горянин».

55

Дантон, Жорж-Жак (1759–1794) — адвокат і оратор, член Конвенту. Фактично керував першим Комітетом громадського рятунку. Відіграв значну роль в організації нищівної відсічі іноземним загарбникам, але щодо повсталих департаментів та жірондистів вів занадто м’яку політику. Хотів помирити Гору з Жірондою, був проти арешту жірондистів. Після обрання 10 липня 1793 р. другого Комітету громадського порятунку, очоленого Робесп’єром, Дантон, що представляв інтереси великої буржуазії, вимагав ліквідації революційного порядку управління.

5 квітня 1794 року Дантон разом з його друзями був гільйотинований.

56

Palloy fecit — роботи Паллуа.

57

На весь голос присягаються тінями (лат.).

58

Ромм, Шарль-Жільбер (1750–1795), — видатний математик, член Конвенту. Виступав проти звірств термідоріанців, навесні 1795 р. вимагав визволити заарештованих учасників голодного бунту і забезпечити бідноту хлібом. Засуджений разом з п’ятьма іншими монтаньярами військовим судом до страти за «участь у бунті», заколовся при виході з судового залу.

59

Дюмур’є, Шарль-Франсуа (1739–1823) — генерал, політичний авантюрист. Спочатку приєднався до революції, а потім перейшов на бік монархії.

60

Національна гвардія — організоване в 1789 р. громадянське ополчення з виборним командним складом. Національна гвардія в різні епохи життя Франції виступала то як революційна, то як реакційна сила. Відіграла значну революційну роль в період з 1870–71 року. Після розгрому Комуни Національна гвардія була скасована.

61

Бріссо, Жан-П’єр (1754–1793) — видатний діяч Французької буржуазної революції. Вождь і теоретик жірондистів. Після повалення монархії почав вести боротьбу проти паризької революційної Комуни. За вироком революційного трибуналу 31 жовтня 1793 року гільйотинований.

62

Петіон де-Вільнев, Жером (1756–1794) — адвокат, з кінця 1790 р. — член Національних зборів, з 1791 р. — мер Парижа. Обраний до Конвенту, пристав до жірондистів, боровся проти якобінців. Після вигнання жірондистів емігрував.

63

Комітет громадської безпеки — орган, на який Конвентом було покладено обов’язок — провадити боротьбу з контрреволюцією і нагляд за ворожими революції й ненадійними елементами.

64

Клуб Кордельєрів — виник у 1790 р. під назвою «Товариство друзів прав людини», Назву дістав від об’єднання монархів, якому раніше належало приміщення клубу. Хоч до цього клубу належали Дантон і Демулен, однак тут був центр найбільш «лівих» революціонерів — Марата, Ебера, Шометта.