Читать «Де зерно, там і полова» онлайн - страница 27

Пилип. А ми раді слухати?

Чикалка. Благословіть, дискать, гільце квітчати. Раз, і вдруге, і втретє!

Пилип. Бог благословить! Всі три рази бог благословить.

Дружки (співають).

В долину, бояри, в долинуПо червону калину,По хрещатий барвінок,По зелений васильок!

Голос з-за вікна: «Молодий іде! Молодий іде з боярами!»

Чикалка. Дружки, кінчайте скоріш гільце та, дискать, величайте молодого.

Дружки (співають).

Мати Романа родила,Місяцем обгородила,Зорею підперезала,До тещі виряджала.Мати сина виряджає,Виряджавши, научає:«Ой, їдь, сину, та до тещі в гостіТа сядь, сину, в тещі на помості.А як буде, сину, теща частувати,Не пий, сину, першої чарки:Вилий, сину,Та коню на гриву,Щоб була грива кудрява,Щоб була теща ласкава».Ой попід лісом битая доріженька,Ой туди йшов Роман з боярами,Їм калина дорогу заступила.Вийняв шабельку, став калину рубати,Стала калина до нього промовляти:«Не задля тебе ця калина саджена,А задля того Хведоска наряджена».Нарядили, як панське дитя,Посадовили, як сиротя.

Пилип. Старосто, пане підстаросто!

Чикалка. А ми раді слухати.

Пилип. Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити: отцю, неньці поклонятися, до вінця споряджатися!

Хотина (тихо до Степана). Пилип доладніш примовля.

Степан (тихо). Той всі закони зна.

Чикалка. Бог благословить!

Пилип. Раз, і вдруге, і втретє!

Чикалка (тричі). Бог благословить!

Ява 2

Роман ввіходить з боярами, кланяється батькові й матері.

Дружки (співають).

Явіру, явірочку,На жовтім пісочку,Там щука-риба грала,Сама собі дивувала,Що хороше вигравала.

Роман підходить до столу, кланяється Хведосці, котра встає і кланяється йому тричі.

А ще наша тарілкаНе цінована,А ще наша ХведоняНе цілована.

Ромав цілується тричі з Хведоскою і сіда за стіл поруч з нею.

А вже наша тарілкаОбцінована,А вже наша ХведоскаОбцілована.

Чикалка. Старосто, пане підстаросто!

Пилип. А ми раді слухати.

Чикалка. Благословіть молодим, дискать, до вінця збиратися, отцю, неньці поклонятися.

Пилип. Бог благословить!

Чикалка. Раз, і вдруге, і втретє!

Пилип. Бог благословить! Тричі бог благословить! (Тихо до Чикалки). Чого ж ви стоїте? Беріть молодих та й виходьте з-за столу! (Убік). Не тямить нічого!

Дружки (співають).

Піднімайте, дружки, ноги,Високі пороги,Бо надворі річки-калюжки,Будуть тобі гіркі дружки.

Пилип. Батьку! Беріть образа. Мати! Беріть хліб-сіль.

Чикалка. А молоді, дискать, вставайте і благословеніє родитильов… Так, дискать, і в нас, в Расєї!.. Да-да!

Степан бере образа, Хотина хліб, Роман і Хведоска підходять до них, боярин і дружка стелять долі рушник, на котрий молоді, ставши, вклоняються батькові й матері по тричі в ноги, цілують образ і хліб. Дружки втирають сльози. Всі виходять з хати, опріч Степана і Хотини.

Степан. Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? Кажи: слава господеві! Діждалися доччиного весілля, проси бога, щоб допоміг діждати й онуків!.. Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме, а не впильнує, сама й пошкодує!.. Думаєш, може, що вона не буде щаслива за Романом?

Хотина. Не сама я, Степане, плачу, плачуть думки! Жалко мені Романа, господи, як жалко! Де ж таки: мати рідна не поблагословила і батькові не звеліла!..