Читать «Де зерно, там і полова» онлайн - страница 29

Самрось. А хто його зна? Мене тільки треба усовістити, уміючи усовістити.

Степан. Химери та примхи! Жир мордує чоловіка, як гедзь скотину!.. Чоловік вже під вусом, бородою заріс, а й досі, мов у повиточку! Усовістити його, бач, треба!.. Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був!.. Ач, щоб жінка йому ноги мила та юшку пила?

Самрось. Це ви мене докоряєте?

Зінька. Годі, свате!

Степан. Не я тебе докоряю, а совість твоя. Ти ж святе письмо своїми очима читаєш, де ж твій глузд? Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона, а мерзота, на котру гидко й глянути; або ж ворог, котрий спотання перегризе тобі горлянку!.. Бог велів мужу і жоні жити в добрій злагоді та любові. І там тільки і благословеніє боже! А нема згоди, то вже краще або я, або вона геть з хати! Бо там, де кривда, диявол кублиться!

Самрось. Мамаша кажуть: «Бий жінку, буде розумніша!»

Степан. Тобто розум чоловік жінці в голову вбиває? Добре! Адже твій батько ніколи не бив своєї жінки, відкіля ж у неї такий розум взявся, що вона й тебе повчає?

Самрось. От так задача!

Степан. Мати твоя, баглаї годуючи, невіть що вигадує! Розпутство, розпутство!..

Самрось. Чуєш, Зінько? О, ось як треба мене доводити до розуму!.. Мамаша кажуть: не їдь на весілля, а я таки поїхав!.. Одно, що Зінька ублагала, а друге: недзя, кажу, брат єдиноутробний!..

Зінька (не присіда, ходить від одного вікна до другого). Довго як в церкві баряться!

Самрось. А хочеш, Зінько, я сьогодні не буду п’яний! От і кортітиме, а не буду п’яний!..

Степан взяв з божниці псалтиря і, розкривши, показує пальцем Самросеві.

Ява 4

Ті ж і Ганна.

Ганна (з короваєм у руках). Осьдечки вам і коровай! Та як виріс!.. (Здивувалася). О, і Зінька тут? Це вже, кумо, прикмета: як коровай росте, то так і’ талан молодих ростиме! (Ставляє на стіл). Тепер би й страву виймати з печі. (Кидається до печі). Зінько, давай повиймаємо страву.

Виймають і ставляють на припічок.

А мені сьогодні бог радість дав, та ще й яку: моя телиця-третяка отелилася! Чуєте, кумо? А мій уніс бичка в хату та й каже: оце ж подаруємо бика молодим! Кумо, чи діжа готова, щоб зараз перед поріг винести, як тільки молоді увійдуть у подвір’я? А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. Де ж пляшка та чарка? Осьдечки! (Наслуха). Ой, либонь, вже йдуть? Вже, вже!.. (Підбіга до вікна). Швидше!

За лаштунками чутно весільний спів і музика підграє. З хати Ганна виносить діжу, рушником покриту.

Дружки (співають).

Котилося яблуко з Миргорода,Підкотилось під ворота,Відчиняйте ворота,Бо їде Хведоня молода.Ой ми були в церквіТа бачили диво:Два вінці на стільці,Третій на голівці.Вийди, матінко, вітайся,В свого дитяти питайся:Де ж твоє дитя бувало?Під царським вінцем стояло!

Ганна (вбіга). Ідіть, кумо, частуйте зятя. Ну вже ж і пара: як квіточки, як ягідки!

Хотина пішла, Степан накида на неї кожуха. Степан і Самрось теж виходять.

Зінько! Бачила вже молодих? Ось глянь у вікно.

Зінька. Поспію…

Ганна. Ну що, була у знахарки?

Зінька. Була! Помогла… Тепер ніби й не чую серця!.. Хай йому цур, тому серцеві!..