Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 67

Спокій і умиротворення можуть здаватися тим самим поняттям, але я виявила, що це різні речі, і що ми потребуємо і те, й інше.

Спокій

Спокоєм я називаю бачення перспективи й усвідомленості водночас із контролем над емоційними реакціями. На мою думку, спокійні люди — це ті, хто має бачення майбутнього навіть у найскладніших ситуаціях і віддається своїм почуттям, не реагуючи на такі негативні емоції, як страх або злість.

Коли я була вагітною Еллен, хтось дав мені невеличку книжку Мауд Брит «Любов до дитини: традиції спокійного виховання» (Baby Love: A Tradition of Calm Parenting). Мати, бабуся і прабабуся письменниці були акушерками в Голландії, і ця книга написана на їхньому досвіді. Я досі згадую, як сиділа в новісінькому кріслі-гойдалці, поклавши одну руку на свій доволі величенький живіт, а іншою тримаючи книгу. Пам’ятаю, як я думала: «Ось моя мета. Я хочу стати спокійною матір’ю».

Я на диво врівноважена мати. Не тому, що спокійна від народження, а тому, що працюю над цим. Багато. Я також беру приклад зі свого чоловіка Стіва. Спостерігаючи за ним, я навчилася цінувати бачення майбутнього і зберігати спокій у складних ситуаціях.

Я намагаюся не квапитися з реакціями і думати насамперед: «Чи є у нас вся необхідна інформація, аби прийняти рішення або визначитися з реакцією?» Я також завжди пам’ятаю про позитивний ефект спокою на тривожний стан чи скрутну ситуацію. Панічна реакція провокує ще більше паніки і більше страху. Як пише психолог і письменниця Гаррієт Лернер: «Тривожність надзвичайно заразлива, але спокій діє так само». Виникає питання: «Чи хочемо ми заразити людей довкола тривожністю, а чи зцілити себе та інших спокоєм?»

Якщо ми обираємо зцілення спокоєм, то повинні взятися за його розвиток. Дрібниці мають значення. Наприклад, перед тим як відреагувати, можна полічити до десяти або дозволити собі сказати: «Я не впевнений. Мені потрібно над цим подумати». Також дуже корисно зрозуміти емоції, які, найімовірніше, спонукають вас бурхливо вибухати, а потім навчитися реагувати спокійно.

Кілька років тому по телевізору показували соціальну рекламу, в якій чоловік із дружиною кричали один на одного і грюкали дверима. Вони верещали щось на кшталт: «Я тебе ненавиджу!», «Не твоя справа!» і «Я не хочу з тобою розмовляти!» Дивлячись на це, ви не розуміли, чому вони сваряться, гримають дверима, а потім знов починають верещати один на одного. Приблизно за двадцять секунд вересків і грюкання вони бралися за руки і зникали з екрана. Один із них казав іншому: «Гадаю, ми готові». Потому голос за кадром казав щось на штиб: «Розмовляйте з дітьми про наркотики. Це непросто, але може врятувати їхнє життя».

Цей рекламний ролик — чудовий приклад того, як виховувати в собі спокій. Якщо батьки не вчили нас реагувати спокійно і ми не практикувалися в цьому з дитинства, навряд чи спокій буде нашою першою реакцією у ситуаціях, що непокоять нас і викликають емоційну неврівноваженість.