Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 58
БРАУН Брене
Ми часто починаємо цікавитися думкою інших людей, тому що не довіряємо власним знанням. Вони здаються нам сумнівними і непевними. Ми хочемо почути запевнення й отримати групу підтримки, з якою можна розділити провину, якщо ми помилимося. Я знаю про це все. Я фахівець в опитуваннях — інколи мені важко на щось зважитися самостійно. Коли потрібно прийняти складне рішення, а інтуїція нічого не підказує, я схильна просити порад у всіх довкола. За іронією долі, після цього дослідження опитування стали для мене «сигнальним прапорцем», який попереджує, що мені лячно приймати рішення.
Як я вже згадувала раніше, якщо ми навчимося довіряти своїй інтуїції, вона може навіть підказати нам, коли самих інстинктів не досить, а потрібно більше фактів. Інший приклад того, як наша потреба у визначеності пригнічує інтуїцію, — ситуації, в яких ми ігноруємо відчуття, що потрібно призупинитися, зібрати більше інформації або перевірити реалістичність наших очікувань:
• «Я просто це зроблю. Мене більше не турбує, що станеться».
• «Я втомилася про це думати. Це надто мене гнітить».
• «Краще я це зроблю, аніж зволікатиму».
• «Я не терплю невизначеності».
Можливо, ми приймаємо важливі рішення стрімголов, тому що не хочемо знати відповідь, яка відкриється нам, якщо ми прислухаємося до себе уважніше.
Я завжди кажу собі: «Якщо я боюся підраховувати витрати або почати писати, то цього робити не варто». Коли ми хочемо швидше щось вирішити, непогано запитати себе: можливо, ми просто не можемо терпіти невпевненості, поки тривалий час обмірковуємо зважене рішення?
Отже, як ви бачите, інтуїція — це не завжди отримання відповідей, які вже живуть у нас. Інколи, коли ми намагаємося дослухатися до своєї внутрішньої мудрості, вона говорить, що нам бракує знань для прийняття рішення. Ось визначення інтуїції, яке я створила під час дослідження:
Віра
Я почала усвідомлювати, що віра і розум — аж ніяк не вороги від народження. Властива людям потреба у визначеності і власній правоті нерозсудливо зіштовхнула віру і логіку. Ми змушуємо себе обирати і захищати лише один спосіб пізнання світу на збиток іншому.
Я розумію, що віра і розум можуть конфліктувати між собою і створювати некомфортну напругу — ця напруга впливає на моє власне життя, і я відчуваю її сповна. Але ця робота змусила мене визнати, що більшість наших внутрішніх конфліктів і тривог виникають через страх невідомого. Аби знайти сенс у цьому непевному світі, нам потрібні як віра, так і розум.
Опитуючи людей, які знайшли шлях до щиросердного життя, я безліч разів чула слова «