Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 57

Творіть і дійте. Починаючи з подячної молитви перед обідом і закінчуючи креативними проектами, як-от банка для вдячних нотаток, ми практикуємо щире життя всією родиною.

А як АКТивуєте себе ви?

Дороговказ № 5. Розвиток інтуїції і довіри: не бійтеся невизначеності

Усе в цьому дослідженні підштовхувало мене до неочікуваних висновків. Особливо, коли йшлося про такі теми, як віра, інтуїція і духовність. Коли важливість інтуїції і віри вперше виникнула як ключова модель щиросердного життя, я скривилася. Я знову відчула, що мої добрі приятелі — логіка і розум — перебувають під загрозою. Пригадую, як я сказала Стіву: «А зараз інтуїція і віра! Ти в це можеш повірити?»

Він відповів: «Мені дивно, що ти здивована. Ти ж завжди покладаєшся на віру і передчуття».

Його слова мене ошелешили.

Я сіла поруч із ним і сказала: «Ага, я в курсі, що схиблена на передчуттях і вірі, але інтуїції мені, здається, бракує. Прочитай визначення зі словника: “Інтуїція — це безпосереднє сприйняття істини або факту, яке відбувається незалежно від будь-яких розумових процесів”».

Стів усміхнувся: «Можливо, визначення не збігається з інформацією, яку ти зібрала. Напиши нове. Це буде не вперше для тебе».

Я присвятила цілий рік вивченню віри й інтуїції. Я опитувала людей і збирала їхні історії, аби зрозуміти головою і відчути серцем, що означає розвивати інтуїцію і віру. Мої відкриття мене здивували.

Інтуїція

Інтуїція не є незалежною від будь-яких розумових процесів. Насправді психологи вважають, що інтуїція — це скороспішний підсвідомий асоціативний процес, щось подібне на розумову головоломку. Мозок щось спостерігає, сканує свої файли і зіставляє це спостереження з наявними спогадами, знаннями і досвідом. Щойно він закінчить низку порівнянь і зробить висновок, ми починаємо «відчувати нутром», що саме спостерегли.

Інколи наша інтуїція або ж передчуття кажуть те, що нам потрібно знати; в інших випадках спонукають нас до пошуку нових фактів та їхнього обмірковування. Виявляється, інтуїція — це тихенький внутрішній голос, але цей голос не обмежується одним повідомленням. Іноді інтуїція шепоче нам: «Довіряй своїм інстинктам». Інколи вона кричить: «Тобі потрібно це перевірити; нам бракує інформації!»

Я виявила під час дослідження, що деколи голос інтуїції заглушує наша потреба у визначеності. Більшість із нас не терпить незнання. Нам так подобаються визначеність і гарантії, що ми не звертаємо уваги на висновки порівняльних процесів мозку.

Наприклад, замість того, щоб прислухатися до сильного передчуття, ми лякаємося і питаємо поради в інших:

• «А ти що думаєш?»

• «То мені варто це робити?»

• «Тобі здається, що це хороша ідея? або: «Тобі здається, що я про це пошкодую?»

• «Як би ти вчинив на моєму місці?»

Поширена відповідь на ці запитання: «Я не впевнений, що тобі робити. А що нутро тобі підказує?»

Ось воно. Що підказує ваше нутро?

Ми хитаємо головою і відказуємо: «Я не впевнений», тоді як справжня відповідь — це: «Я й гадки не маю, що говорить моє нутро; ми роками не розмовляємо».