Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 50

Як на мене, проблема полягала не лише в дискотеках, холодному пиві і «Мальборо лайт» у часи моєї молодості — я зловживала також банановими хлібцями, мексиканськими чіпсами з гострим соусом, Інтернетом, роботою, хатніми справами, марними тривогами, плануванням, перфекціонізмом і рештою, що могло притлумити це агонізуюче і сповнене тривоги відчуття вразливості.

Кілька друзів, надихнувшись моїм прикладом, теж замислилися над своїми звичками: «Я випиваю один-два келихи вина щовечора — це погано?», «Я завжди ходжу до крамниць, коли відчуваю стрес або депресію», «Я просто божеволію, якщо мені доводиться байдикувати».

І знову ж таки, довгі роки досліджень переконали мене, що всі ми приглушуємо і згладжуємо неприємні емоції. Питання в тому, чи _________________ (переїдання, алкоголь, марнотратність, азартні ігри, прагнення врятувати світ, нескінченне пліткарство, перфекціонізм, шістдесятигодинний робочий тиждень) не перешкоджають нам бути собою? Чи не заважають вони нам бути емоційно чесними, встановлювати особисті кордони і відчувати себе самодостатньою людиною? Чи не суперечать вони прагненню нікого не засуджувати і не нав’язувати близькі стосунки з людьми? Чи не використовуємо ми ____________________, щоб сховатися або утекти від реальності нашого життя?

Поглянувши на свою поведінку і почуття, а не на шкідливі звички, крізь збільшуване скло вразливості, я змінила своє життя. Я також зміцніла у своїй відданості ідеї тверезості, здоровому способу життя і духовності. Я можу впевнено сказати: «Привіт, мене звати Брене, і сьогодні мені кортить подолати вразливість і невпевненість за допомогою яблучних оладок, пива, сигарет і семигодинного сидіння у “Фейсбуці”». Я ніяковію, але це щира правда.

Притлумлюючи темряву, ми притлумлюємо світло

Інше дуже несподіване відкриття: дослідження показало, що немає чогось такого, як вибіркове притлумлення емоцій. Існує цілий спектр людських емоцій і, приглушуючи негатив, ми також приглушуємо позитив. «Загладжуючи» біль і вразливість, я також ненавмисно притуплювала позитивні відчуття, як-от радість. Озираючись назад, я не можу пригадати жодного іншого відкриття, яке би змінило моє життя більше, аніж це. Нині я навчилася занурюватися в радість, незважаючи на те, що стала чутливою і вразливою. Насправді я навіть очікую чутливості і вразливості.

Радість — така ж шпичаста і гостра, як будь-яка з темних емоцій. Нестямно когось кохати, вірити в щось усім серцем, цінувати швидкоплинні миті, віддаватися життю цілком і не вимагати жодних гарантій безпеки — це все ризики зазнати вразливості і часто болю. Втрачаючи терпимість до дискомфорту, ми втрачаємо радість. Насправді дослідження згубних звичок показують нам, що досвід інтенсивних позитивних емоцій може викликати «рецидив» з такою ж вірогідністю, як і інтенсивно болісні переживання.

Ми не можемо скласти перелік «поганих» емоцій і сказати: «Я збираюся їх пригасити», а потім скласти перелік позитивних емоцій і сказати: «А цим я віддаватимуся сповна!» Можете собі уявити, яке зачароване коло виникне: «Я не зазнаю багато радості, отож немає звідки черпати сили, коли відбувається щось погане. Негативні емоції відчуваються ще болісніше, тому я тлумлю їх. Я притлумлюю почуття так, що не відчуваю навіть радості, і так далі».