Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 48

Як я вже згадувала, духовність дає нам бачення перспективи, сенсу і мети нашого життя. Коли ми дозволяємо масовій культурі переконати себе, що нам чогось бракує, що ми достатньо не заробляємо і маємо замало речей, це руйнує наші душі. Ось чому я думаю, що критичне сприйняття і перевірка реальністю є як виразом духовності, так і стилем критичного мислення.

Притлумлення і згладження емоцій

Чимало учасників дослідження, з якими я розмовляла, потерпали через невпевненість у собі. Коли ми говорили про те, як вони долають неприємні емоції (такі як сором, сум, страх, відчай, розчарування і смуток), я знову і знову чула про потребу тлумити і «згладжувати» почуття, які викликають уразливість, дискомфорт і біль. Учасники описували, як вони роблять усе, щоб притлумити свої почуття або уникнути болісного досвіду. Дехто з них цілком усвідомлював, що їхня поведінка спрямована на притлумлення, інші навіть не замислювалися над цим. Коли ж я розпитувала про це саме учасників дослідження, які живуть щиросердним життям, усі вони розповідали, що намагаються не стримувати почуттів, усвідомлено уникають «гальмівної» поведінки і занурюються в дискомфорт негативних емоцій.

Я знала, що це було критично важливо для мого дослідження, тому провела декілька сотень інтерв’ю, намагаючись краще зрозуміти наслідки притлумлення почуттів і те, як їхнє «згладжування» пов’язане зі згубними звичками. Ось що я дізналася:

1. Більшість із нас (свідомо або ні) схильні робити те, що допомагає притлумити і зменшити вразливість, біль і дискомфорт.

2. Згубні звички можуть бути наслідком хронічного і нав’яз­ливого прагнення притлумити почуття і зменшити їхню гостроту.

3. Ми не можемо пригнічувати емоції вибірково. Притлумлюючи болісні емоції, ми також притлумлюємо емоції позитивні.

Найсильніші емоції в нашому житті ранять, мов шпичаки. Проштрикуючи нас, вони спричиняють дискомфорт і навіть біль. Лише очікування або страх перед цими емоціями може викликати в нас нестерпну вразливість. Ми знаємо, що станеться. Для багатьох із нас перша реакція на страждання і біль, викликані цими уколами, — аж ніяк не занурюватися у дискомфорт і шукати виходу з нього, а, навпаки, позбуватися його. Ми робимо це, притлумлюючи і згладжуючи гострий біль за допомогою будь-чого, що дає швидке полегшення. Ми знеболюємо себе алкоголем, наркотиками, їжею, сексом, стосунками, грошима, роботою, опікою, азартними іграми, хатніми справами, пригодами, хаосом, шопінгом, плануванням, перфекціонізмом, постійними змінами та Інтернетом.

До початку дослідження я вважала, що притлумлення і згладжування болісних емоцій відбувається лише за допомогою алкоголю чи наркотиків, але більше я так не вважаю. Зараз я впевнена, що залежністю можна назвати будь-яку хронічну і нав’язливу модель поведінки. Ті жінки й чоловіки, котрих я опитала і які живуть у злагоді із собою, також не застраховані від страху перед емоціями. Основна їхня відмінність полягає у тому, що вони свідомі небезпек такої поведінки і навчилися долати страждання, уповні переживаючи їх.