Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 49

Я абсолютно переконана, що генетика і нейробіологія відіграють вирішальну роль у виникненні згубних звичок, але я також упевнена, що безліч людей, які тлумлять свій біль, також потерпають від інших видів залежності, не схожих на захворювання у медичному сенсі. Немає двох однакових залежностей.

Коли я починала своє дослідження, я вже багато знала про згубні звички. Якщо ви читали мою книгу «Я думала, це все лише через мене» (I Thought It Was Just Me) або якщо ви стежите за моїм блогом, то, можливо, знаєте, що я не вживаю алкоголю майже п’ятнадцять років. Я завжди чесно розповідаю про своє минуле, але я ще не писала про це в подробицях, тому що, поки не почала працювати над дослідженням щиросердного життя, я не до кінця розуміла, чому відмовилася від алкоголю.

Зараз я все розумію.

Мене бентежив той факт, що я ніколи не відчувала себе на одній хвилі з алкоголіками в стані ремісії. Відмова від вживання алкоголю і програма «Дванадцять кроків»— це важливі і засадничі принципи мого життя, але в Товаристві анонімних алкоголіків мені подобається не все. Наприклад, мільйони людей зобов’язані життям сміливій фразі: «Привіт, мене звати (ім’я), і я алкоголік». Це мене ніколи не влаштовувало. Хоча я ціную тверезість і переконана, що відмова від алкоголю радикально змінила моє життя, проказування цих слів завжди здавалося мені непотрібним і на диво нещирим.

Я часто запитувала себе, чи не розгубилася я, покінчивши з багатьма шкідливими звичками водночас. Мій перший психотерапевт не могла зрозуміти, до якого фахівця мені потрібно звернутися, і була приголомшена моїм «глибинним розумінням» (Я відмовилася від алкоголю, тому що хотіла більше дізнатися про своє справжнє «Я», а моє тусовочне «Я» перешкоджало мені це зробити). Одного вечора вона поглянула на мене і сказала: «У вас вінегрет зі шкідливих звичок — усього потрошки. Для певності вам краще припинити пити, палити, переїдати і лізти в справи членів своєї сім’ї».

Я пам’ятаю, як поглянула на неї, жбурнула на стіл виделку і сказала: «Ну, просто чудово. Припускаю, у мене з’явиться трохи часу на всіх потрібних мені фахівців». Я ні до кого не зверталася по допомогу. Я відмовилася від вживання алкоголю і сигарет наступного ж дня після закінчення магістратури, відвідала декілька зібрань анонімних алкоголіків, щоб засвоїти програму «Дванадцять кроків», і відмовилася від алкоголю на один рік.

Тепер я знаю, чому.

Я змарнувала більшу частину свого життя, намагаючись утекти від вразливості і невпевненості. Я зростала без навичок і емоційної практики, потрібних для того, щоб «зануритися у дискомфорт», тому з часом призвичаїлася знімати стрес за допомогою алкоголю. Але для цього виду зловживання алкоголем не існує терапії. І після кількох зібрань я зрозуміла, що подібні причини залежності не надто подобаються педантичним прихильникам Товариства анонімних алкоголіків.