Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 41
БРАУН Брене
•
•
Аби побороти перфекціонізм, нам потрібно визнати спільну для усіх нас вразливість до сорому, осуду з боку інших і відчуття провини; виробити в собі опірність до сорому; навчитися співчуттю до самого себе. Коли ми починаємо більше любити і шкодувати себе і вчимося опиратися сорому, ми приймаємо власну недосконалість. У процесі прийняття власної недосконалості ми знаходимо справжні дарунки: сміливість, співчуття і близькі стосунки.
Ґрунтуючись на зібраній інформації, я не вважаю, що одні люди перфекціоністи, а інші — ні. Гадаю, перфекціонізм існує у континуумі. Усі ми виявляємо певну схильність до перфекціонізму. В одних він проявляється, коли вони відчувають себе особливо беззахисними. Перфекціонізм інших нагадує непереборну, хронічну і виснажливу залежність.
Я почала боротися зі своїм перфекціонізмом, потроху звільняючись від нього. У процесі я нарешті усвідомила (шкірою відчула) різницю між перфекціонізмом і здоровим прагненням чогось досягнути. Вивчення своїх страхів і зміна ставлення до себе — це два критично необхідні кроки подолання перфекціонізму.
Ось мій приклад:
Цей другий підхід повністю змінив моє життя. Перфекціонізм не призводить ні до чого, окрім зловживання арахісовим маслом.
Кілька разів мені довелося вдатися до старого «Вдавай, аж поки сама не повіриш». Я називаю це вправлянням у недосконалості. Наприклад, щойно я почала працювати над визначенням перфекціонізму, до мене в гості заскочили друзі. Моя тоді дев’ятирічна дочка Еллен закричала: «Мамо! Прийшли Дон і Джулі!» У будинку панував розгардіяш, і з переляканого голосу Еллен я могла здогадатися, що вона думає: «